Постанова ВГСУ від 02.02.2016 року у справі №910/13112/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2016 року Справа № 910/13112/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Алєєвої І.В., Рогач Л.І., (доповідача)

розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі Українина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.12.2015у справі№ 910/13112/15 Господарського суду міста Києваза позовомДочірнього підприємства "Агентство професійної безпеки "Беркут" доМіністерства економічного розвитку і торгівлі Українипростягнення 77102,91 грн.

за участю представників: позивача Федорчук В.В. - предст. дов. від 05.01.2016відповідача Гаврюшенко В.В. - пердст. дов від 12.05.2015

ВСТАНОВИВ:

22 травня 2015 року Дочірнє підприємство "Агентство професійної безпеки "Беркут" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Міністерства промислової політики України (правонаступник Міністерство економічного розвитку і торгівлі України) заборгованості в розмірі 77102,91 грн, в тому числі 48088,67 грн основного боргу, 2046,34 грн 3 % річних та 26957,90 грн інфляційних, посилаючись на неналежне виконання грошових зобов'язань за договором на закупівлю послуг охорони у період з жовтня по грудень 2013 року та на порушення приписів статей 512, 526, 625, 629, 903 Цивільного кодексу України, статей 193, 229 Господарського кодексу України.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, як правонаступник відповідача, проти позову заперечило, вказавши, що не є стороною договірних відносин з позивачем та не отримувало послуги охорони; відсутні необхідні для міністерства, як бюджетної організації, підстави оплатити спірні суми за відсутності документів, які підтверджують факт узяття бюджетного зобов'язання (договору та актів приймання-передачі послуг); позивач не надав доказів надання послуг в повному обсязі та на умовах, передбачених договором, як і доказів прострочення грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2015 у справі №910/13112/15 здійснено заміну відповідача Міністерства промислової політики України на Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2015 (суддя Ващенко Т.М.) позов задоволено частково, стягнуто з Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на користь Дочірнього підприємства "Агентство професійної безпеки "Беркут" 48088,67 грн основного боргу, 22785, 14 грн збитків від інфляції, 909,07 грн 3 % річних та 1700,94 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 (судді: Буравльов С.І. - головуючий, Андрієнко В.В., Шапран В.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін за його відповідністю нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення та постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме: всупереч вимог статей 4, 35, 42, 84 Господарського процесуального кодексу України висновки судів не ґрунтуються на належних доказах, суди не надали оцінки доводам та доказам відповідача, що він не є стороною договірних відносин та правонаступником сторони у зобов'язанні з огляду на порядок припинення юридичної особи; відсутні належні докази надання послуг охорони замовником саме за узгодженим в договорі об'єктом: погоджені акти надання - прийняття послуг, рахунки на оплату таких послуг (як і докази їх направлення замовнику), первинні документи, за якими замовник послуг мав зареєструвати бюджетні зобов'язання у встановленому порядку у органах Державної казначейської служби; не застосовано статтю 613 Цивільного кодексу України та безпідставно застосовано статтю 625 цього Кодексу, оскільки прострочення виконання зобов'язання не настало; книга прийому - передачі чергування на об'єкті не може бути належним доказом надання послуг з охорони в розумінні статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, натомість інші документи, складання яких передбачено умовами договору, відсутні.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, усно у судовому засіданні заперечив проти доводів касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 07.10.2013 Дочірнє підприємство "Агентство професійної безпеки "Беркут" (виконавець) та Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном (замовник) уклали договір про закупівлю послуг охорони № 40, відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги охорони, а саме охорони інспекторами служби безпеки (ІСБ) адміністративної будівлі та прилеглої території за адресою: м. Київ, вул. Сурікова, 3 (об'єкт), а замовник зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги в строк та на умовах, що передбачені договором. Згідно з пунктом 1.2 договору Центральний вхід об'єкту забезпечується одним цілодобовим ІСБ та одним ІСБ з 08:00 до 19:00 в робочі дні, з 08:00 до 15:00 в суботу. Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2013, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (пункт 10.1 договору).

За пунктом 3.1 договору ціна договору становить 48088,67 грн без ПДВ.

Фактичне надання виконавцем послуг зазначається сторонами у двосторонньому акті надання-прийняття послуг охорони за попередній місяць, який подається виконавцем до третього числа наступного місяця (пункт 4.3 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки здійснюються щомісячно в безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом десяти календарних днів з моменту підписання сторонами актів надання-приймання послуг. За пунктом 4.4 договору розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі частини 1 статті 49 Бюджетного кодексу України; у разі затримки бюджетного фінансування, розрахунки за надані послуги здійснюються протягом шести банківських днів з дати отримання замовником коштів на свій розрахунковий рахунок; штрафні санкції у такому випадку не застосовуються.

Пунктами 6.1.1 та 6.1.2 договору передбачено, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати отримані послуги та приймати надані послуги згідно з актом про надання послуг. Згідно з пунктом 6.2.4 договору замовник має право повернути рахунок Виконавцю без здійснення оплати у разі неналежного оформлення акту надання-приймання послуг (відсутність печатки, підписів, тощо).

Пунктом 11.5 договору встановлено, що усі повідомлення, направлені сторонами одна одній у зв'язку з цим договором, повинні бути здійснені у письмовій формі і мають вважатися поданими належним чином, якщо вони направлені листом з повідомленням про одержання його адресатом, телеграфом, факсограмою або доставлені і вручені особисто за вказаними юридичними адресами сторін.

Відповідно пункту 11.4 реорганізація сторін не є підставою для припинення діючого договору.

Суди також встановили, що Указом Президента України від 24.12.2012 № 726/2012 утворено Міністерство промислової політики України; згідно з Указом Президента України від 19.07.2013 № 389/2013 Міністерство промислової політики України є правонаступником Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2014 № 94 Міністерство промислової політики України реорганізовано шляхом приєднання до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Відтак, суди дійшли висновку, що замовником послуг охорони як правонаступник за укладеним договором є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

Суди також встановили, що позивач звернувся до Міністерства промислової політики України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з вимогою від 28.08.2014 № 56 про оплату наданих послуг охорони за договором № 40 від 07.10.2013, та з листом повторно направив акт № 39 від 31.10.2013, акт № 40 від 30.11.2013, акт № 41 від 31.12.2013 про надання-приймання послуг за укладеним договором за період жовтень, листопад, грудень 2013 року з підписом і печаткою виконавця. Листом від 03.10.2014 № 10/4-3-1631 Міністерство промислової політики України повернуло акти без підпису в зв'язку з тим, що Міністерство не є замовником послуг, зміни сторони за договором не відбувалося, при цьому зауважень до оформлення та змісту наданих актів не надавалось.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди дійшли висновку, що відповідач, як правонаступник замовника послуг, не заперечив надання позивачем послуг за договором та їх вартість, відтак, прийняв замовлені послуги, однак, в порушення умов договору та статей 629, 903 Цивільного кодексу України, вартість послуг не сплатив; сума основного боргу підлягає стягненню у заявленому позивачем розмірі, а річні та інфляційні підлягають стягненню з урахуванням виправлення судом арифметичних помилок у розрахунках позивача.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Також за статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).