ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2015 року Справа № 904/6602/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,суддівКорнілової Ж.О., Чернова Є.В.,за участю представників:позивача-не з'явились,відповідача-1 відповідача-2-не з'явились, -не з'явились,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства "Сяйво"на ухвалу та постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.09.2015у справі№904/6602/15 за позовомТОВ "Агросфера"до1.селянського (фермерського) господарства "Сяйво"; 2.ТОВ "Гран Поліс"про стягнення заборгованості солідарноВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2015 (суддя Новікова Р.Г.), винесеною на підставі п.4 ч.1 ст.63 ГПК України, та залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 (судді: Парусніков Ю.Б., Білецька Л.М., Вечірко І.О.), повернуто без розгляду зустрічний позов селянського (фермерського) господарства "Сяйво" до ТОВ "Агросфера" та ТОВ "Гран Поліс" про розірвання договору купівлі-продажу №13071 від 26.12.2013 та визнання припиненим договору поруки №13071-ПОР від 26.12.2013 з мотивів несплати заявником судового збору у встановленому розмірі при об'єднанні двох вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення та поданими доказами.
Селянське (фермерське) господарство "Сяйво" в поданій касаційній скарзі просить ухвалу та постанову скасувати, справу передати на розгляд місцевого господарського суду, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, а саме ст.ст.15,63 ГПК України та ст.4 Закону України "Про судовий збір". Зокрема, скаржник вважає однією вимогою, яка складається з двох пунктів, об'єднані ним в зустрічній позовній заяві дві взаємопов'язані вимоги немайнового характеру, які випливають одна з одної та доповнюють одна одну, і з огляду на це судовий збір було сплачено ним у передбаченому законом розмірі. Також заявник вказує на прийняття судом рішення з порушенням правил територіальної підсудності, внаслідок чого справа має розглядатися за місцезнаходженням СФГ "Сяйво" як належного відповідача за первісним позовом, а не господарським судом Дніпропетровської області за місцезнаходженням неналежного відповідача - ТОВ "Гран Поліс".
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані ухвала та постанова - залишенню без змін з наступних підстав.
Згідно з п.4 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України суд повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до пп.2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлено у розмірі 1 мінімальної заробітної плати, тобто 1218 грн.
В свою чергу, згідно приписів ч.ч.3,5 ст.6 Закону України "Про судовий збір" у разі, коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. За подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та не спростовано скаржником, предметом зустрічного позову селянського (фермерського) господарства "Сяйво" визначено дві вимоги немайнового характеру про розірвання договору купівлі-продажу №13071 від 26.12.2013 та визнання припиненим договору поруки №13071-ПОР від 26.12.2013, які (вимоги) є пов'язаними між собою підставами виникнення та поданими доказами.
Однак, до поданої зустрічної позовної заяви СФГ "Сяйво" долучило платіжне доручення про сплату судового збору у сумі 1218 грн., яким сплачено лише одну вимогу немайнового характеру, в той час як інша (друга) вимога немайнового характеру залишилася несплаченою.
Таким чином, вказаний (зустрічний) позов містить дві вимоги немайнового характеру, а тому в силу приписів ч.ч.3,5 ст.6 Закону України "Про судовий збір" підлягаюча до сплати заявником сума судового збору становить 2436 грн. (1218х2).
Зважаючи на недоплачену суму судового збору в розмірі 1218 грн., ухвала місцевого господарського суду від 12.08.2015 про повернення зустрічної позовної заяви є такою, що винесена без порушень норм процесуального права.
При цьому, колегія суддів відхиляє як такі, що ґрунтуються на безпідставному довільному тлумаченні ст.ст.4,63 ГПК України та ст.4 Закону України "Про судовий збір", взаємовиключні твердження заявника про те, що об'єднані ним в зустрічній позовній заяві дві взаємопов'язані вимоги немайнового характеру, які випливають одна з одної та доповнюють одна одну, нібито є однією вимогою, яка складається з двох пунктів, і з огляду на це судовий збір було сплачено ним у передбаченому законом розмірі.
Що стосується посилання скаржника на прийняття судом рішення з порушенням правил територіальної підсудності, внаслідок чого справа має розглядатися за місцезнаходженням СФГ "Сяйво" як належного відповідача за первісним позовом, а не господарським судом Дніпропетровської області за місцезнаходженням неналежного відповідача - ТОВ "Гран Поліс", то такі передчасні твердження є необґрунтованими з огляду на таке.
По-перше, з матеріалів справи не вбачається прийняття господарським судом Дніпропетровської області рішення по суті спору.
По-друге, як вбачається з матеріалів справи, предметом первісного позову є стягнення заборгованості за користування товарним кредитом та пені попередньої оплати за товар, вартості товару, який мав істотні недоліки, відшкодування збитків, завданих неналежною якістю товару. У позовній заяві ТОВ "Агросфера" зазначено, що місцезнаходженням відповідача-1, вимоги до якого випливають з договору купівлі-продажу є: Рівненська область, Радивилівський район, с.Підзамче, а місцезнаходженням відповідача-2, вимоги до якого випливають з договору поруки, є: м.Дніпропетровськ, вул.Собінова,1.
Згідно з ч.1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Зі змісту позовної заяви ТОВ "Агросфера" вбачається, що позивач просить господарський суд захистити його порушене право шляхом солідарного стягнення відповідачів заборгованості та пені за договором купівлі-продажу, укладеним між позивачем і відповідачем-1, з врахуванням договору поруки, укладеного між позивачем і відповідачем-2, в якому останній виступає поручителем.
Таким чином, відповідач-2 визначений позивачем в якості співвідповідача у даній справі у зв'язку з тим, що між ним та позивачем укладено договір поруки.
Згідно з ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч.3 ст.15 ГПК України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, керуючись правилом альтернативної підсудності, позивач на власний вибір подав позовну заяву до господарського суду за місцезнаходженням відповідача-2 (поручителя), тобто до господарського суду Дніпропетровської області.
Колегія зазначає, що справа може бути направлена за підсудністю після порушення провадження у справі лише у тому випадку, якщо в момент відкриття провадження справа не була підсудна даному суду, проте, суд про це не знав і не міг знати, тобто лише у результаті помилкового відкриття провадження по справі з порушенням правил підсудності справа підлягає передачі за належною підсудністю.
Даний спір (в частині первісного позову) пов'язаний з виконанням різних за своєю правовою природою господарських договорів, укладених між позивачем та відповідачами (з кожним з них окремо). При цьому, позовні вимоги до відповідача-2, які виникли з договору поруки, мають похідний характер від основних позовних вимог до відповідача-1, які виникли з договору купівлі-продажу.
Однак, приписами Господарського процесуального кодексу України встановлені єдині правила визначення підсудності тієї чи іншої господарської справи, тому суд, розглядаючи справу, має право оцінювати та визначати дотримання або недотримання цих правил позивачем.
Чинним процесуальним законодавством України не передбачено поділу альтернативної підсудності господарських справ на штучну та природну (дійсну), а також не передбачено можливість незастосування судом альтернативної підсудності в залежності від того, мають позовні вимоги до декількох відповідачів основний чи похідний характер, або чи є вони (вимоги) взаємопов'язаними.
Касаційна інстанція також враховує, що у передбаченому ст.16 ГПК України вичерпному переліку господарських справ, які підлягають розгляду за правилом виключної підсудності, відсутні вказівки щодо обов'язковості визначення підсудності за вимогами до того відповідача, які випливають з основного зобов'язання.
Сервисы для юристов