Постанова ВГСУ від 01.12.2015 року у справі №39/124

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року Справа № 39/124

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Львов Б.Ю. і Палій В.В.,

розглянувши касаційну скаргу відкритого страхового акціонерного товариства "Інгосстрах" (открытого страхового акционерного общества "Ингосстрах"; далі - Товариство), м. Москва, Російська Федерація,

на рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2015

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015

зі справи № 39/124

за позовом Товариства

до Державної служби інтелектуальної власності України (далі - Служба), м. Київ,

приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (далі - Компанія), м. Дніпропетровськ,

про визнання недійсними свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та про зобов'язання вчинення дій,

за участю представників сторін:

Товариства - Вілько Н.Г.,

Служби - Свинченко Г.Д.,

Компанії - Воробйової А.Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними свідоцтв України на знаки для товарів і послуг № 119934, № 119935, № 119936 та про зобов'язання Служби внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та здійснити необхідну офіційну публікацію.

Позов з посиланням на приписи статей 16, 489 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 20, 159 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 8 Паризької конвенції про охорону промислової власності (далі - Паризька конвенція), статей 5, 6, 19 Закону України від 15.12.93 № 3689-ХІІ "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі - Закон № 3689), пункту 3 постанови Верховної Ради України від 23.12.1993 № 3771-XII "Про введення в дію Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі - Постанова № 3771) та підпунктів 4.3.1.9, 4.3.2.4, 4.3.2.6 пункту 4.3 Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг (далі - Правила), затверджених наказом Державного патентного відомства України від 28.07.1995 № 116 (у редакції наказу Державного патентного відомства України від 20.08.1997 № 72) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 02.08.1995 за № 276/812, мотивовано, зокрема, тим, що знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України № 119934, № 119935, № 119936 схожі з фірмовим найменуванням позивача настільки, що їх можна сплутати, і вони можуть вводити в оману щодо послуг або особи, яка надає такі послуги.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.07.2015 (суддя Гумега О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 (колегія суддів у складі: Пантелієнко В.О. - головуючий, судді Гарник Л.Л., Остапенко О.М.), у задоволенні позову відмовлено.

Прийняті судові рішення з посиланням на приписи статей 15, 16, 20, 418, 420, 424, 432, 489, 490, 492, 493, 494, 495, 499 ЦК України, статей 154, 155, 157, 159 ГК України, статті 8 Паризької конвенції, статей 5, 6, 16, 19 Закону № 3689, пункту 3 Постанови № 3771, пункту 1.4, підпункту 4.3.1.9 пункту 4.3 Правил мотивовано відсутністю підстав для визнання свідоцтв України № 119934, № 119935, № 119936 недійсними.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Компанія подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила про безпідставність її доводів та просила рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Інші відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників Товариства, Служби та Компанії, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- Товариство є юридичною особою, яка створена і діє відповідно до законодавства Російської Федерації;

- 26.12.1947 наказом Міністра фінансів СРСР було створено Управління іноземного страхування СРСР - "Інгосстрах" (т. 1, а. с. 19);