Постанова ВГСУ від 01.11.2016 року у справі №914/761/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року Справа № 914/761/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малетича М.М.

суддів: Могил С.К.,

Кондратової І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 року у справі № 914/761/16 господарського суду Львівської області за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія Джинс Кофіс Львів" про стягнення 52723,03 грн.,

за участю представників:

Позивача: не з'явився,

Відповідача: не з'явився.

В с т а н о в и в :

Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (далі - Управління, Позивач) звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія Джинс Кофіс Львів" (далі - ТОВ "Глорія Джинс Кофіс Львів", Відповідач) про стягнення 52723,03 грн. заборгованості з орендної плати.

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.05.2016 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 року, у задоволенні позову Управління, відмовлено.

У поданій касаційній скарзі, Управління, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 526, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати судові рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.10.2016 року, у зв'язку з відпусткою судді Грека Б.М., здійснено зміну складу колегії суддів для розгляду вказаної касаційної скарги у складі: Малетича М.М. - головуючий (доповідач), Могил С.К. та Кондратової І.Д.

Сторони не скористались своїм правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Як вказувалось, вимогами Управління у даній справі, з посиланням на положення ст.ст. 11, 509, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 283, 287 Госпоадсркього кодексу України, є стягнення з ТОВ "Глорія Джинс Кофіс Львів" заборгованості з орендної плати за період з 09.04.2014 року по 24.07.2014 року у розмірі 52723,03 грн., через донарахування, у зв'язку із порушенням Відповідачем умов договору оренди № Г-55-14(П) від 24.04.2014 року, що пов'язане із збільшенням площі конструктивного елементу благоустрою комунальної власності - відкритого літнього майданчика, за адресою: м. Львів, пл. А.Міцкевича, 1.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний господарський суд, з посиланням на ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 179, 193, 283 Господарського кодексу України, умови договору оренди № Г-55-14(П) від 24.04.2014 року, та представлені матеріали справи, які на його думку свідчать про те, що Галицька районна адміністрація, здійснюючи відповідну перевірку, не залучила до такої, відповідно до Порядку отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м. Львові біля об'єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності, затв. ухвалою Львівської міської ради № 245 від 05.03.2009 року, як районного архітектора, так і самого представника орендаря - ТОВ "Глорія Джинс Кофіс Львів", а відповідні акти за наслідками такої перевірки, на підставі яких і було здійснено донарахування суми орендної плати, складалися в односторонньому порядку тільки працівниками цієї районної адміністрації, без направлення їх орендарю, тоді як будь-яких доказів про порушення Відповідачем правил розміщення літнього майданчика у відповідності до погодженого проекту, представлено суду не було, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову.

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 Господарського кодексу України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Згідно частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.ст. 188, 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Водночас, згідно ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, є господарський договір.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також, частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Крім того, статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а статтею 599 цього ж Кодексу встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, що кореспондує зі статтею 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Так, частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.