Постанова ВГСУ від 01.11.2016 року у справі №904/947/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року Справа № 904/947/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Студенець В.І.

розглянув касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків (далі - Підприємець),

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2016 та

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.08.2016

зі справи № 904/947/16

за позовом Підприємця

до публічного акціонерного товариства заводу "Павлоградхіммаш", м. Павлоград Дніпропетровської області (далі - Завод),

про стягнення заборгованості.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_3,

відповідача - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення: заборгованості за вантажне перевезення в сумі 29 000 грн.; штрафу за простій у сумі 15 000 грн.; 3% річних у сумі 261,53 грн., "інфляційних" у сумі 435,40 грн.; пені в сумі 3 915,39 грн.; збитків у сумі 27 405 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2016 (суддя Петрова В.І.): позов задоволено частково; стягнуто із Заводу на користь Підприємця: заборгованість за вантажне перевезення у сумі 29 000 грн.; 3% річних у сумі 261,53 грн.; "інфляційні" в сумі 435,40 грн.; 538,33 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 (колегія суддів у складі: Кузнецова І.Л. - головуючий, Герасименко І.М. і Широбокова Л.П.): апеляційну скаргу Підприємця на згадане рішення місцевого господарського суду залишено без задоволення; відповідне рішення скасовано частково; прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємець просить: оскаржуване рішення місцевого господарського суду з даної справи скасувати в частині відмови у стягненні пені, штрафу за простій та збитків, а в решті це рішення залишити без змін; оскаржувану постанову апеляційної інстанції з цієї ж справи скасувати, а останню передати на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального і процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суд першої інстанції у розгляді справи виходив з таких обставин та висновків.

13.10.2015 Заводом (замовник) і Підприємцем (експедитор) було укладено договір № 15-25-0256 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автотранспортом (далі - Договір), за умовами якого:

- експедитор зобов'язався від власного імені та за рахунок коштів клієнта здійснювати комплекс послуг з перевезення вантажів автотранспортом у міських і міжнародних сполученнях, а клієнт сплачує ці послуги (пункт 1.1);

- вид та найменування вантажів, об'єми, маршрути, строки і вартість доставки вантажів, а також розмір винагороди експедитора узгоджується сторонами у заявках, які є невід'ємною частиною договору (пункт 1.2);

- для виконання даного договору експедитор за дорученням замовника займається організацією транспортного процесу. Замовник, у свою чергу, зобов'язується відшкодувати всі витрати експедитора, пов'язані з організацією перевезення та забезпеченням транспортного процесу (пункт 1.3);

- замовник зобов'язаний: