Постанова ВГСУ від 01.10.2014 року у справі №912/1269/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року Справа № 912/1269/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Жукової Л.В., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуУправління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради Кіровоградської областіна постанову та на рішенняДніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.08.2014 року господарського суду Кіровоградської області від 16.06.2014 року у справі господарського судуКіровоградської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Контакт-ЛТД"доУправління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради Кіровоградської областітретя особа, яка не заявляє самостійнийх вимог не предмет спору на стороні відповідача про та за зустрічним позовом до проОлександрійська міська рада Кіровоградської області стягнення 9 248,38 грн. Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради Кіровоградської області товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Контакт-ЛТД" зобов"язання повернути майнов засіданні взяли участь представники:

- позивача:Афанасьєва А.В.,- відповідача: - третьої особи:Приходько В.Г., не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Контакт-ЛТД" (далі - ТОВ "ТРК "Контакт- ЛТД") звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради Кіровоградської області про стягнення 9 248,38 грн.

У травні 2014 року Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради Кіровоградської області звернулось до господарського суду із зустрічним позовом до ТОВ "ТРК "Контакт- ЛТД" про зобов"язання повернути , шляхом звільнення, об"єкти оренди відповідно до договору оренди №86 від 22.12.2006 року каналів зв"язку у будинках, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Олександрії за актом приймання-передачі Управлінню приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради Кіровоградської області.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 23.05.2014 року прийнято зустрічну позовну заяву Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради Кіровоградської області до спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 16.06.2014 року (суддя Поліщук Г.Б.) первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради Кіровоградської області на користь ТОВ "ТРК "Контакт- ЛТД" 9248,38 грн. орендної плати, сплаченої за договором оренди №86 від 22.12.2006 року та 1720,50 грн. судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.08.2014 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Пархоменко Н.В., суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.) рішення місцевого господарського суду від 16.06.2014 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради Кіровоградської області подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.08.2014 року та рішення господарського суду Кіровоградської області від 16.06.2014 року скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити зустрічні позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом позовних вимог ТОВ "ТРК "Контакт-ЛТД" до Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради Кіровоградської області є майнова вимога про стягнення 9248,38 грн. орендної плати, сплаченої за договором оренди №86 від 22.12.2006 року на підставі ст. 216 ЦК України, тобто застосування правових наслідків недійсності правочинів.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи заявлені позовні вимоги, виходили з того, що рішенням господарського суду Кіровоградської області від 06.03.2013 року у справі №912/18/13-г задоволено позовні вимоги ТОВ "ТРК "Контакт-ЛТД" до Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради Кіровоградської області про визнання недійсним договору оренди та визнано недійсним договір оренди №86 від 22.12.2006 року оренди каналів зв"язку у будинках, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Олександрії, укладений між Фондом комунального майна Олександрійської міської ради та ТОВ "ТРК "Контакт-ЛТД", отже такий правочин в силу приписів ст. 236 ЦК України є недійсним з моменту його вчинення та в силу ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з його недійсністю та у зв"язку з чим застосували правові наслідки недійсності правочину, передбачені ст. 216 ЦК України, ст. 208 ГК України та задовольнили позов про стягнення 9248,38 грн. орендної плати, сплаченої за період дії договору оренди №86.

Проте, з такими висновками попередніх судових інстанцій, колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписами частини 3 ст. 207 ГК України передбачено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи позовні вимоги про застосування наслідків недійсності правочину не звернули уваги на приписи зазначених статей, на правовідносини, які виникли між сторонами, а також на те, що за рішенням суду у справі № 912/18/13-г було визнано недійсним договір оренди №86 від 22.12.2006 року і зобов"язання за таким договором можуть бути припинені лише на майбутнє, що унеможливлює за вказаних обставин застосування реституції в силу ч.2 ст. 208 ГК України.

Не врахування вказаних обставин, на думку колегії суддів призвело до прийняття незаконних судових рішень в частині первісних позовних вимог, у зв"язку з цим вони підлягають скасуванню.

Колегія суддів приходить до висновку і про скасування судових рішень в частині зустрічних позовних вимог з огляду на те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, зокрема приписи ст.60 ГПК України, відповідно до якої, відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом.

В даному ж випадку, як вбачається з матеріалів справи, зустрічний позов був поданий Управлінням приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради Кіровоградської області та прийнятий судом до спільного розгляду з первісним позовом, відповідно до ухвали суду, 23.05.2014 року, а розгляд справи по суті, відповідно до протоколу судового засідання, розпочався 21.05.2014 року, тобто зустрічний позов був поданий та прийнятий судом із порушенням приписів ст. 60 ГПК Україна.

Відповідно до ст.11110 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду.

Згідно з приписами ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин у справі є виключна прерогатива судів першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на викладене та враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, колегія суддів вважає, що постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а тому, вони підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і ухвалити законне й обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.