ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2014 року Справа № 910/3436/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Заммлер Україна" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.08.2014у справігосподарського суду м. Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Щедро"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Заммлер Україна" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1. Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперіал-Транс"простягнення 241 140,85 грнв судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Чілібі В.В. - дов. б/н від 20.01.2014;від відповідача:Задворна Н.М. - дов. б/н від 01.04.2014;від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1) не з'явились; 2) не з'явились;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 20.05.2014 господарського суду міста Києва (суддя Головатюк Л.Д.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Заммлер Україна" на користь ТОВ "Торговий дім "Щедро" 237 183, 43 грн. основного боргу та 4743, 67 грн. судового збору.
Постановою від 26.08.2014 Київського апеляційного господарського суду (судді: Сітайло Л.Г. - головуючий, Пашкіна С.А., Баранець О.М.) рішення від 20.05.2014 господарського суду міста Києва залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідач порушив договірне зобов'язання в частині забезпечення схоронності вантажу під час його перевезення, що відповідно ст. 924 Цивільного кодексу України є підставою для покладення на нього обов'язку з відшкодування позивачу вартості втраченого вантажу.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції ТОВ "Заммлер Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 924, 929, 932 Цивільного кодексу України; ст. 314 Господарського кодексу України. Скаржник в касаційній скарзі посилається на відсутність вини водія щодо пошкодження вантажу та кваліфікує обставини ДТП, як непереборна сили.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить в задоволені касаційної скарги відмовити та залишити без змін постанову Київського апеляційного господарського суду України від 26.08.2014, оскільки вважає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами відсутність вини перевізника у втраті та пошкодженні вантажу.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Господарськими судами встановлено, що 02.01.2013 ТОВ "Торговий дім "Щедро" (клієнт) та ТОВ "Заммлер Україна" (експедитор) уклали договір № 47 транспортного експедирування, за умовами якого клієнт доручає, а експедитор бере на себе зобов'язання за плату та за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів автомобільним транспортом відповідно до узгоджених сторонами заявок.
Розділом 3 договору сторони передбачили, що експедитор на виконання доручення клієнта має право здійснювати добір перевізників, агентів, інших третіх осіб, укладати угоди з третіми особами від свого імені та за рахунок клієнта. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування перевізників, агентів, інших третіх осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення ними договору.
Експедитор зобов'язується належним чином організувати подачу транспортних засобів під перевезення, відповідно до встановлених маршрутів, а також організувати надання інших послуг, відповідно до заявки Клієнта.
Єдиним підтвердженням належного виконання сторонами умов цього договору є підписання уповноваженими представниками сторін акту виконаних робіт, який є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно п.6.2.1. договору експедитор несе відповідальність за нестачу/втрату/пошкодження/псування вантажу відповідно до чинного законодавства України.
За п. 6.2.5. експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання цього договору, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Згідно ст. 929 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч.1 ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Господарськими судами також встановлено, що 01.08.2013 ТОВ "Заммлер Україна" (замовник) та ТОВ "Імперіал-Транс" (перевізник) уклали договір перевезення №zop-428, за умовами якого замовник доручає, а перевізник надає послуги з виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України згідно з заявками замовника. Перевізник зобов'язався доставити зазначений в заявках вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а замовник зобов'язався сплатити за перевезення вантажу встановлену в заявках плату.
Як встановлено господарськими судами на виконання умов договору перевезення за актами приймання - передачі товару б/н від 29.08.2013, накладних №Х-3300 від 29.08.2013, №Х-3301 від 29.08.2013, ТТН №Х-000003699 від 29.12.2013 та ТТН №Х-000003700 від 29.12.2013, водій ОСОБА_8, автомобіль DAF державний номер НОМЕР_1, прийняв до перевезення вантаж - масложирову продукцію та європіддони на загальну суму 242 676, 85 грн.
29.08.2013 на об'їзній дорозі Харків - Сімферополь в Новомосковському районі Дніпропетровської області, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю вище вказаного автомобіля перевізника та автомобіля марки "Рено" державний номер НОМЕР_2.
За фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля DAF державний номер НОМЕР_1 та автомобіля марки "Рено", державний номер НОМЕР_2, внесено запис до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013040350005634 за ознаками правової кваліфікації, передбаченої ч.1 ст. 286 Кримінального кодексу України.
Згідно акту від 31.08.2013 про не приймання товару філіалом ТОВ "Торговий дім "Щедро", який підписаний директором філії, представником страхової компанії "Інго Україна" та водієм ТОВ "Імперіал-Транс" , товар доставлено на автомобілі DAF державний номер НОМЕР_3 з полупричепом НОМЕР_4. Проте, як вказано в акті товар не відповідав вимогам ДСТУ та санітарним нормам, з повною втратою товарного виду та якості.
02.09.2013 позивач надіслав відповідачу претензію № 2716 та 14.10.2013 вимогу №3164 про погашення заборгованості за якими, просив сплатити суму збитків в розмірі 242676,85 грн. Однак претензія та вимога позивача залишені відповідачем без задоволення.
Відповідно ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За ст. 525 та 610 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Сервисы для юристов