Постанова ВГСУ від 01.10.2014 року у справі №910/22958/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року Справа № 910/22958/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації"на рішення та на постановуГосподарського суду міста Києва від 07.04.2014 Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2014у справі№ 910/22958/13Господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації"доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4простягнення 15860,00 грн.та за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації"провизнання договору недійснимза участю представників сторін (за первісним позовом):

позивача: Бевз К.І., дов. від 14.01.2014;

відповідача: ОСОБА_6, договір від 17.12.2013 № 1, ордер серії КВ № 099001 від 17.12.2013;

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 30.09.2014 № 02-05/440 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/22958/13, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 01.10.2014, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Іванова Л.Б., судді - Гольцова Л.А., Козир Т.П.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2014 у справі № 910/22958/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Трофименко Т.Ю., судді - Ващенко Т.М., Смирнова Ю.М.) в задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Самсін Р.І., судді - Гончаров С.А., Шаплата Є.Ю.) рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2014 у справі № 910/22958/13 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями попередніх судових інстанцій, ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог та в цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між сторонами 23.11.2010 укладено попередній договір про укладення між ними в майбутньому договору оренди нежитлового приміщення площею 55,6 м2 за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 5 попереднього договору визначено, що Орендатор (ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації") зобов'язався протягом 2 робочих днів з моменту виставлення Орендодавцем (ФОП ОСОБА_4) відповідного рахунку внести на користь Орендодавця задаток в розмірі 50% від вартості місячної орендної плати, вказаної в п. 2 цього попереднього договору (31720,00 грн.), за об'єкт оренди; після укладення основного договору оренди об'єкту оренди, завдаток зараховується в рахунок часткової оплати першого місяця оренди за користування об'єктом оренди по основному договору.

У відповідності до п. 5 попереднього договору, ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації" перераховано відповідачу 15860,00 грн. в рахунок оплати 50% від вартості місячної орендної плати згідно платіжного доручення від 24.11.2010 № 47852.

На виконання п. 1 попереднього договору, 02.12.2010 між сторонами укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1751, за умовами якого Орендодавець (ФОП ОСОБА_4) зобов'язався передати, а Орендатор (ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації") прийняти нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з п. 8.1 договору, він вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами. Сторони дійшли згоди, що строк фактичного користування Орендарем приміщенням за даним договором складає 35 місяців та починає відраховуватись з дня підписання сторонами цього договору.

Після набрання чинності цим договором всі попередні переговори за ним, листування, попередні договори, протоколи про наміри та будь-які інші усні або письмові домовленості сторін з питань, що так чи інакше стосуються цього договору, втрачають юридичну силу, але можуть братися до уваги при тлумаченні умов цього договору (п. 9.7 договору).

Предметом позову, як вірно зазначено судом першої інстанції, є стягнення з ФОП ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 15860,00 грн. відповідно до ст. 1212 ЦК України, оскільки, як стверджує позивач, строк дії договору оренди 02.11.2013 закінчився, а відповідачем так і не було передано в користування нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Приймаючи рішення у справі про відмову в задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з положень ст.ст.635, 1212, 1213 ЦК України та дійшов висновку про необґрунтованість позову, оскільки відносини за попереднім договором між сторонами припинились у зв'язку з укладенням основного договору, а отримані 24.11.2010 відповідачем грошові кошти в сумі 15860,00 грн., в силу домовленості сторін за попереднім договором, є частиною проведеної оплати за перший місяць оренди за договором оренди від 02.12.2010 № 1751, який вступив в силу з моменту його підписання сторонами (п. 8.1 договору).

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;