Постанова ВГСУ від 01.10.2014 року у справі №910/16247/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року Справа № 910/16247/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"на рішення та на постановуГосподарського суду міста Києва від 10.02.2014 Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2014у справі№ 910/16247/13Господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"доФірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністюпростягнення 53133,10 грн.за участю представників сторін:

позивача: Галков І.О., дов. від 10.01.2014; Пінчук-Ніколайчук Ю.В., дов. від 02.12.2013;

відповідача: Полєжаєва К.О., дов. від 25.04.2013;

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 30.09.2014 № 02-05/440 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/16247/13, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 01.10.2014, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Іванова Л.Б., судді - Гольцова Л.А., Козир Т.П.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 у справі № 910/16247/13 (суддя Цюкало Ю.В.) позовні вимоги задоволено та відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 у справі № 910/16247/13 на 2 роки до 10.02.2016.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Авдеєв П.В., Скрипка І.М.) рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 у справі № 910/16247/13 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями попередніх судових інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині надання відстрочки виконання рішення суду та відмовити відповідачу в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 у справі № 910/16247/13.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 15.05.2007 між позивачем (Лізингодавець) та відповідачем (Лізингоодержувач) укладений договір фінансового лізингу №834/05/2007, за умовами якого Лізингодавець зобов'язався придбати у свою власність техніку і передати її без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації, а Лізингоодержувач зобов'язався прийняти її на умовах договору.

Вартість предмета лізингу складає суму, еквівалентну 81691,00 умовних одиниць, в тому числі ПДВ у розмірі 20% - 13615,17 у.о., представлених у гривнях України (п. 2.3 договір).

Пунктом 6.1 договору сторони домовились про те, що валютою договору є умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, виражена у гривнях України та що дорівнює одному долару США за курсом відповідно до п.6.1.1 договору.

Лізингоодержувач зобов'язаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в розмірі і в строки, встановлені в Графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або отримання рахунків Лізингодавця, а також незалежно від фактичного використання предмета Лізингу, в тому числі в період технічного обслуговування ремонту, втрати предмета лізингу, протягом строку фінансового лізингу або до моменту дострокового припинення договору (п. 6.8 договору).

30.07.2009 року між сторонами укладено додаткову угоду №834/05/2007/R до договору, якою внесені зміни до Графіку внесення платежів.

Судами встановлено, що позивачем виконані умови договору та передано відповідачу телескопический погрузчик 541-70 в кількості одна одиниця на загальну суму 564659,39 грн. (в тому числі ПДВ).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, як зазначили господарські суди, вважає, що у відповідача наявна заборгованість в сумі 52311,84 грн., а також нарахована неустойка в сумі 677,42 грн. та 3% річних в сумі 143,84 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями ЦК України, ГК України, Закону України "Про фінансовий лізинг" дійшов висновку про обґрунтованість позову та доведеність його матеріалами справи.

При цьому, під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач звернувся з клопотанням про відстрочку виконання рішення суду на 2 роки.

Задовольняючи заяву відповідача про відстрочку виконання рішення суду, місцевий господарський суд виходив з поданої відповідачем консолідованої фінансової звітності за 2012 рік, яка відображає наявність значних боргів відповідача, врахував, що в умовах економічної кризи прибутки відповідача від основного виду діяльності, яким є будівництво житла та іншої нерухомості, зменшилися, що не дає фінансової можливості відповідачу проводити розрахунки, а стягнення значних коштів з відповідача ускладнить і так вкрай тяжкий фінансовий стан підприємства.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача і відстрочив виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 у справі № 910/16247/13 на 2 роки до 10.02.2016.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи справу у повному обсязі згідно із положеннями ст.ст. 99, 101 ГПК України, погодився із вказаним висновком суду першої інстанції та, залишаючи без змін рішення суду про відстрочення виконання рішення, виходив з того, що відсутність відстрочки виконання рішення по справі може призвести до банкрутства відповідача, який за наявності тяжкого фінансового стану здійснює погашення заборгованості, та визнав зазначені обставини достатніми для надання відповідачу обмеженої відстрочки виконання рішення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки господарських судів попередніх інстанцій щодо задоволення клопотання відповідача та відстрочення рішення суду у даній справі на 2 роки помилковими з огляду на наступне.

За змістом ст. 121 ГПК України, підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 ГПК України, цією нормою процесуального права не вимагається і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.