Постанова ВГСУ від 01.10.2014 року у справі №910/16245/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року Справа № 910/16245/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргуФірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністюна постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2014за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА ТОРГ ЛТД"прозаміну сторони у виконавчому провадженні її правонаступникому справі№910/16245/13 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"доФірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністютретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГА ТОРГ ЛТД"про стягнення 66 520,80 грн.в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача повідомлений, але не з'явився; - відповідача Ніколаєв О.С.; - третьої особи повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.2014 у справі №910/16245/13 (суддя Ярмак О.М.) відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "МЕГА ТОРГ ЛТД" (надалі ТОВ "МЕГА ТОРГ ЛТД") у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у даній справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2014 (судді: Баранець О.М., Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.) вказану ухвалу місцевого господарського суду скасовано, заяву ТОВ "МЕГА ТОРГ ЛТД" задоволено; замінено стягувача - ТОВ "Ласка Лізинг" на його правонаступника ТОВ "МЕГА ТОРГ ЛТД".

Фірма "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі скаржник/ Фірма "Т.М.М." ТОВ), не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернулася із касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, посилаючись на порушення судом попередньої інстанції норм процесуального права, просить постанову скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2013 у справі №910/16245/13 (даній справі), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2014, задоволений позов ТОВ "Ласка Лізинг" до Фірми "Т.М.М." ТОВ; за рішенням з Фірми "Т.М.М." ТОВ стягнуто на користь ТОВ "Ласка Лізинг" 65 591,06 грн. основного боргу, 766,72 грн. неустойки, 163,02 грн. річних та судовий збір.

Звертаючись до господарського суду міста Києва із заявою про заміну стягувача як сторони виконавчого провадження на її правонаступника, ТОВ "Мега Торг ЛТД" послалося на те, що між ним та ТОВ "Ласка Лізинг" 05.12.2013 був укладений договір уступки права вимог (заміни сторони в зобов'язанні) №215/11-2013. У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Оскільки, ТОВ "Ласка Лізинг" фактично вибуло як стягувач у виконавчому провадженні, а ТОВ "Мега Торг ЛТД" набуло право вимагати примусового виконання рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2013 у справі №910/16245/13 та наказу від 18.04.2014, а тому просило замінити сторону - ТОВ "Ласка Лізинг" на його правонаступника - ТОВ "Мега Торг ЛТД", згідно з вказаним договором уступки права вимоги.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ "Мега Торг ЛТД", виходив із того, що відповідно до ст. 25 ГПК України процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення. Положення ч. 5 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" передбачають, що у разі вибуття однієї із сторін з виконавчого провадження, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником.

Відповідно до укладеного між ТОВ "Ласка Лізинг" та ТОВ "Мега Торг ЛТД" договору уступки права вимоги від 05.12.2013 №215/11-2013, ТОВ "Ласка Лізинг" передало Фірмі всі права вимоги виконання зобов'язань, які виникають з договору фінансового лізингу від 17.07.2008 №1502/07/2008, укладеного між ТОВ "Ласка Лізинг" та Фірмою "Т.М.М." ТОВ; даний договір набрав законної сили з дати його укладення.

В той же час, ТОВ "Ласка Лізинг" вчиняло всі дії щодо стягнення з Фірми "Т.М.М." ТОВ заборгованості за договором фінансового лізингу №1502/07/2008, наслідком чого є рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2013 у даній справі, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2014, про стягнення на його користь заборгованості за вказаним договором фінансового лізингу.

При цьому, наказ господарського суду міста Києва, виданий на виконання вказаного рішення суду, вже виконаний, оскільки 30.05.2014 з рахунку боржника Фірми "Т.М.М." ТОВ списані грошові кошти, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення заяви ТОВ "Мега Торг ЛТД" про заміну стягувача.

Вищий господарський суд України не може погодитися із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 4-7 ГПК України визначено, що судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно з приписами ч. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються.

Отже, приймаючи судове рішення та роблячи відповідні висновки, на підставі яких або задовольняються вимоги або відмовляється у їх задоволенні, суд зобов'язаний навести докази, на підставі яких такі висновки робляться.

В той же час, місцевий господарський суд, роблячи висновки про те, що наказ господарського суду міста Києва, виданий на виконання рішення суду у справі №910/16245/13, є фактично виконаним, оскільки з рахунку боржника - Фірми "Т.М.М." ТОВ, списані грошові кошти на його виконання, не зазначив, якими саме доказами підтверджується така обставина, при тому, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, що підтверджують як сам факт списання грошових коштів на виконання наказу суду, так і правові наслідки виконання наказу - закінчення відповідного виконавчого провадження, яке, відповідно до ч. 3 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", має оформлятися постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, перевіряючи в апеляційному порядку судове рішення місцевого господарського суду, не звернув уваги на вищенаведений висновок місцевого суду, який, як вказувалося вище, не підтверджений документально, не спростував його і не підтримав, а прийняв нове судове рішення про задоволення заяви, виходячи взагалі із інших підстав. Так, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду та задовольняючи заяву ТОВ "Мега Торг ЛТД", апеляційний господарський суд виходив із того, що відповідно до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору, виходячи з чого, надання суду правочину, що підтверджує заміну кредитора за зобов'язанням і є правовою підставою для правонаступництва. Враховуючи, що в заяві від 11.06.2014 ТОВ "Мега Торг ЛТД" просило замінити стягувача - ТОВ "Ласка Лізинг" на його правонаступника, а не як сторони виконавчого провадження, то, як зазначив апеляційний господарський суд, заяву слід задовольнити. З таким висновком судова колегія не може погодитися також, з огляду на таке.

Апеляційний господарський суд, роблячи вищенаведений висновок, не звернув увагу на зміст заяви, поданої ТОВ "Мега Торг ЛТД" від 11.06.2014 б/н, яка по-перше, має назву "Про заміну стягувача як сторони виконавчого провадження на її правонаступника", по-друге, обґрунтування підстав здійснення заміни стягувача, а саме: "ТОВ "Ласка Лізинг" фактично вибуло як стягувач у виконавчому провадженні, а ТОВ "Мега Торг ЛТД" набуло право вимагати примусового виконання рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2013 у справі №910/16245/13 та наказу від 18.04.2014"; по-третє, правового обґрунтування поданої ТОВ "Мега Торг ЛТД" заяви, а саме: "У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником", та прийшов до передчасного висновку про те, що ТОВ "Мега Торг ЛТД" вимагало замінити ТОВ "Ласка Лізинг" його правонаступником (ТОВ "Мега Торг ЛТД") лише у зобов'язанні, а не у виконавчому провадженні.

Отже, апеляційним господарським судом, так само як і місцевим господарським судом, порушені норми процесуального права, а саме: ст.ст. 4-7, 43 ГПК України, щодо прийняття рішення за результатами дослідження та обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.