Постанова ВГСУ від 01.10.2014 року у справі №910/11220/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року Справа № 910/11220/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Куровського С.В.,розглянувши касаційні скарги 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс фінанс", м. Київ; 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Восход", м. Донецьк; 3. публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київна постановувід 13.08.2014 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/11220/14 господарського суду міста Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Восход", м. Донецьк до 1. публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ; 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс фінанс", м. Київтретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора", м. Донецьк про визнання договору відступлення права вимоги недійсним в судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "Авіс Фінанс" ТОВ "ТС Обжора"Вабіщевич Т.В., довір.; Клочай Н.І., довір.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Восход" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс Фінанс" (далі -відповідач 2) про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 03.04.2014 №39/246-1.

16.06.2014 до суду надійшла заява позивача за підписом ліквідатора арбітражного керуючого Жмайла О.І. про відмову від позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2014 у справі №910/11220/14 (суддя Любченко М.О.) прийнято відмову позивача від позову та припинено провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Ухвала мотивована тим, що ліквідатор позивача арбітражний керуючий Жмайло О.І. призначений та діє на підставі судового рішення у справі про банкрутство останнього. Отже, відповідно до ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI, далі - Закон про банкрутство) Жмайло О.І. є повноважним керівником позивача, а підписана ним від імені позивача заява про відмову від позову не суперечить чинному законодавству та не порушує права та інтереси інших осіб.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 (судді: Кропивна Л.В. - головуючий, Жук Г.А., Чорна Л.В.) апеляційну скаргу третьої особи - ТОВ "ТС Обжора" задоволено частково, вказану ухвалу скасовано, справу направлено до суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що судом першої інстанції не досліджено обставин порушення внаслідок відмови ліквідатором від позову прав та інтересів інших осіб, зокрема кредиторів позивача у справі про банкрутство.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач, відповідач 1 та відповідач 2 звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять її скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга позивача мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме, ст.ст. 38, 41 Закону про банкрутство, ст.ст. 22, 27, 33 ГПК України. Позивач посилається на те, що відмова від позову подана повноважною особою та жодним чином не порушує прав та обов'язків ні третьої особи, ні інших осіб.

Касаційна скарга відповідача 1 обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 38 Закону про банкрутство, ст. 246 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33 ГПК України. Скаржник, зокрема, стверджує про відсутність повноважень у особи, яка підписала позовну заяву від імені позивача, у зв'язку зі скасуванням ліквідатором позивача всіх довіреностей, виданих директором позивача до визнання його банкрутом.

Доводи касаційної скарги відповідача 2 зводяться до порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема ст.ст. 22, 27, 33, 43, 82, 84, 101 ГПК України.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

За змістом вказаної статті перевірка відповідності дій сторони (позивача) закону та відсутності порушення прав інших осіб є не правом, а обов'язком суду, тобто суд зобов'язаний відмовити в задоволенні заяви позивача у разі встановлення відповідних обставин.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач - ТОВ "Восход" перебуває у процедурі банкрутства і постановою господарського суду Донецької області від 26.12.2013 у справі № 905/5359/13 позивача було визнано банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Жмайло О.І.

З моменту порушення щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і спеціальні норми Закону банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Відповідно до вимог статей 38, 41 Закону про банкрутство з дня визнання боржника (позивача) банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а повноваження керівника боржника переходять до призначеного судом ліквідатора.

Отже, враховуючи перебування позивача в особливому правовому режимі, пов'язаному із застосуванням до нього процедур банкрутства, при вирішенні питання про прийняття відмови від позову дослідженню судом підлягають також обставини порушення діями позивача в особі ліквідатора прав та інтересів учасників провадження у справі про банкрутство, зокрема кредиторів.

У даному випадку суд апеляційної інстанції встановив порушення судом першої інстанції імперативних приписів ст. 22 ГПК України. Так, суд першої інстанції лише формально констатував відсутність порушення внаслідок прийняття відмови від позову прав та інтересів інших осіб, які не є учасниками даної справи, не навівши жодного обґрунтування та конкретних обставин.

За таких умов висновок суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції є законним та обгрунтованим.

Більше того, як вбачається, звернення до суду із даним позовом відбулося в червні 2014 року, тобто вже після визнання позивача банкрутом та призначення ліквідатора. При цьому позовна заява від імені позивача була підписана представником Клочай Н.І. на підставі довіреності від 01.07.2013, виданої директором ТОВ "Восход" Рудською Г.В.

У той же час ліквідатор позивача Жмайло О.І. в заяві про відмову від позову стверджував про скасування наказом від 09.01.2014 всіх довіреностей, виданих позивачем.

У зв'язку з чим суду слід було перевірити, чи повідомлений представник Клочай Н.І. про скасування довіреностей позивача, оскільки в силу положень ст. 249 Цивільного кодексу України сам по собі факт видання наказу ліквідатора від 09.01.2014, без відповідного повідомлення про це представника, не означає автоматичного скасування довіреності та, відповідно, припинення повноважень останнього.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм процесуального права, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 38, 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 22, 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: