Постанова ВГСУ від 01.10.2014 року у справі №909/234/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року Справа № 909/234/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А.суддівДанилової М.В., Данилової Т.Б.

розглянувши касаційну скаргуТисменицької об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 у справі№ 909/234/14 Господарського суду Івано-Франківської області за позовомУправління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської областідоТисменицької об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в Івано-Франківській областіза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління Державного казначейства у Тисменицькому районі простягнення збитків в розмірі 3 281,10грн.,в судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачане з'явився- - відповідачаСворак В.М.- - третьої особине з'явився

В С Т А Н О В И В :

В березні 2014 року Управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Тисменицької об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області, в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 3 281,10 грн. збитків.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 27.03.2014 до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Управління Державного казначейства у Тисменицькому районі.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.05.2014 (суддя Шіляк М.А.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 (головуючий Гнатюк Г.М., судді: Кравчук Н.М., Якімець Г.Г.) у справі № 909/234/14 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Тисменицька об'єднана Державна податкова інспекція ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати з ухваленням нового рішення, яким у позові відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області заперечує проти доводів касатора і просить суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи спір виник у зв'язку з тим, що відповідач, за посиланням позивача, надав довідку з недостовірними відомостями, в якій невірно вказав розмір надбавки за вислугу років на державній службі, що вплинуло на розмір заробітної плати і в результаті призвело до переплати пенсії за період з 01.02.2008 по 30.11.2008 у сумі 3 281, 10 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія про відшкодування понесених ним збитків у вказаній сумі, яка залишена відповідачем без задоволення. Дана обставина стала підставою для звернення до суду за захистом свого порушеного права

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для настання такої відповідальності як відшкодування збитків.

Проте, колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними і недостатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Положення статті 1166 Цивільного кодексу України містять законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення.

Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина.

За правилами статті 1172 Цивільного кодексу України обов'язок відшкодувати шкоду покладається на особу, яка її не завдала, зокрема, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових ( службових ) обов'язків.

Отже, з аналізу зазначених норм вбачається, що крім загальних підстав, необхідних для виникнення деліктної відповідальності, необхідна спеціальна обов'язкова підстава, зокрема, виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків.

Однак, задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій не врахували приписів зазначених норм і не встановили ні наявності в діях відповідача (його працівника) складу цивільного правопорушення, ані пов'язаності шкоди з виконанням особою, яка видала недостовірну довідку, своїх службових обов'язків. При цьому, суди не вирішили питання про залучення до участі у справі відповідного працівника, оскільки спір може вплинути на його права та обов'язки щодо однієї із сторін.

У відзиві на позовну заяву (а.с.36) відповідач послався на те, що відшкодування шкоди, яка завдана незаконними діями та рішеннями відповідача при виконанні ним своїх повноважень, за умови наявності усіх складових елементів складу шкоди, має здійснюватись саме державою з рахунків державного бюджету, а не за рахунок коштів, виділених державою на утримання та виконання відповідачем державних функцій. Відповідач також послався на те, що протиправна поведінка працівників податкового органу, незаконність їх діяльності не доведена, відповідні факти не встановлені.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції не містять мотивів вирішення доводів та аргументів представників сторін щодо суті спору.

В порушення приписів і вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України судами попередніх інстанцій не встановлено наявність чи відсутність обставин, які входять до предмету доказування, зокрема, підстав для покладення на відповідача деліктної відповідальності згідно статтями 1166, 1172 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, у колегії суддів відсутні підстави визнати рішення судів попередніх інстанцій такими, що повністю відповідають вимогам законодавства в частині, що оскаржується.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 із змінами і доповненнями рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.