Постанова ВГСУ від 01.10.2014 року у справі №5015/4956/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року Справа № 5015/4956/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губенко Н.М.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю

ФОП ОСОБА_2

та представників:

ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ПАТ "Львівобленерго" - Коцая О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.05.2014

та на рішення господарського суду Львівської області від 12.02.2014

у справі № 5015/4956/12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго"

про визнання чинним договору про постачання електричної енергії та зобов'язання відновити електропостачання до нежитлових приміщень за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" в якому з врахуванням заяви про зміну предмету позову просив визнати чинним договір про постачання електричної енергії від 11.01.2002 № 65285 та зобов'язати відповідача відновити електропостачання до нежитлових приміщень за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.02.2014 (колегія суддів у складі: суддя Сухович Ю.О. - головуючий, судді Мороз Н.В., Петрашко М.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.05.2014 (колегія суддів у складі: суддя Дубник О.П. - головуючий, судді Скрипчук О.С., Матущак О.І.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 12.02.2014 і постанову апеляційного суду від 06.05.2014 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування касаційної скарги позивач стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 42, 35, 77 ГПК України, ст. 275 ГК України, ст. 26 Закону України "Про електроенергетику".

17.09.2014 позивачем подано Вищому господарському суду України клопотання з проханням взяти до уваги те, що "позивач з 02.02.2014 внаслідок отриманої травми певний час знаходився на лікуванні та на даний час є інвалідом внаслідок травми хребта, отриманої під час активної боротьби з минулим режимом на Майдані Незалежності в м. Києві". Крім іншого, позивач також додатково зазначив про те, що "в закладі за адресою: АДРЕСА_1, на даний час знаходиться мистецька галерея під назвою "Правий сектор "Галерея АРТ-11". Заклад відремонтований за кошти позивача, є місцем праці позивача, знаходиться в центрі міста Львова, він став цікавим для певного кола осіб, які його намагаються закрити у зв'язку з відключенням освітлення, а за адресою: АДРЕСА_2, знаходиться приватний заклад, який також намагаються відімкнути від електропостачання безпідставно".

Вищий господарський суд України взяв до уваги вказані твердження скаржника та вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені вимоги процесуального закону, наведені позивачем у клопотанні обставини не впливають на юридичну оцінку обставин справи і не свідчать про порушення судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить рішення господарського суду першої інстанції від 12.02.2014 та постанову суду апеляційної інстанції від 06.05.2014 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.