Постанова ВГСУ від 01.09.2016 року у справі №904/8797/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2016 року Справа № 904/8797/15

Вищий господарський суду України в складі колегії

суддів:Яценко О.В. - головуючого, Мачульський Г.М., Данилова Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській областіна ухвалувід 23.02.2016Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Дніпропетровської області № 904/8797/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рим 2000"до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській областіпростягнення 89246,10 грн.за участю представників: позивача - Саєнко І.М. дов. від 05.01.2015,відповідача -не з'явилисьВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2015 у справі №904/8797/15 (суддя Рудь І.А.) залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000" (далі-ТОВ), з урахуванням заяви про уточнення суми позову №999 від 29.10.2015р., задоволено частково, з Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області на користь позивача стягнуто 31772,.84грн індексу інфляції, 4243,76грн 3% річних, 5000,00грн витрат на послуги адвоката, 1338,69грн витрат по сплаті судового збору, в решті позовних вимог провадження у справі припинено. Крім того, в апеляційному проваджені заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000" про розподіл судових витрат по оплаті послуг адвоката задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000" 2000,00грн витрат по оплаті послуг адвоката.

Відповідач з прийнятими судовими актами не згоден, в поданій до Вищого господарського суду України касаційній скарзі просить їх скасувати, прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Одночасно відмовити ТОВ "Рим 2000" у задоволенні заяви про розподіл судових витрат за послуги адвоката на стадії апеляційної інстанції господарського процесу. Судові витрати покласти на позивача, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ч.3 ст.44, 49 ГПК України.

Скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанції не взяли до уваги те, що відповідач є лише розпорядником бюджетних коштів, оскільки здійснює бюджетні зобов'язання на підставі затвердженого розпорядником кошторису, за дорученням якого Державна казначейська служба України здійснює платежі.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення

Представник відповідача не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого був належним чином повідомлений ухвалою Вищого господарського суду України від 12.08.2016.

Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника ТОВ "Рим 2000", перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 26.12.2012 ТОВ"Рим 2000" (постачальником) та Державною податковою службою у Дніпропетровській області (замовником) укладено договір про постачання товарів №404372, на підставі якого постачальник зобов'язався поставити та передати замовнику обладнання (далі - товар), а замовник - прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п.2.2 загальна вартість договору складає 53229,50грн.

П.2.3 договору сторонами узгоджено, що замовник проводить оплату товару в розмірі 100 процентів від суми, вказаної в п.2.2 договору, протягом 5 банківських днів від дати повної поставки постачальником товару у разі наявності коштів на реєстраційному рахунку замовника.

Згідно з п.8.1 договір набирає сили з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2012, а в частині взаємних зобов'язань сторін - до повного їх виконання.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 53229,50грн., що підтверджується представленою в матеріалах справи копією видаткової накладної №R-404372 від 26.12.2012.

Факт отримання товару відповідачем не оспорюється.

Проте, відповідач, в порушення умов договору, оплату за отриманий товар здійснив несвоєчасно.

Станом на момент звернення з позовом заборгованість по оплаті складає 53229,50грн.

Між тим, вказуючи, на несвоєчасну оплату позивач нарахував 3% річних в сумі 4243,76грн за період з 04.01.2013 по 31.08.2015 та втрати від інфляції в сумі 3177,84грн за 28 днів січня, травень, жовтень, листопад, грудень 2013, за 2014 та січень-червень 2015р.

Розрахунки 3% річних та втрат від інфляції наведені позивачем в заяві про уточнення суми позову №999 від 29.10.2015. (а.с.82-85).

В процесі розгляду справи господарським судом відповідач оплатив вартість товару в сумі 53229,50грн на підставі платіжного доручення №1710 від 05.11.2015.

Вирішуючи спір у справі, господарські суди попередніх інстанцій виходили з обставин щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором про постачання товарів №404372 від 26.12.2012 в частині своєчасної оплати вартості поставленого йому товару, а також щодо погашення відповідачем в процесі розгляду справи заборгованості по такій оплаті в сумі 53229,50грн, що є підставою для припинення провадження у справі внаслідок відсутності предмету спору.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

За змістом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, вимогами ст.625 Цивільного кодексу України, передбачено, що при розгляді справ цієї категорії необхідно звертати увагу на такі питання: чи існує зобов'язання між сторонами, чи є це зобов'язання грошовим, чи доведена наявність прострочення у виконанні зобов'язання, чи є спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування ст.625 Цивільного кодексу України.