Постанова ВГСУ від 01.09.2015 року у справі №917/519/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2015 року Справа № 917/519/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Кузьменко М.В. та Палій В.В. (доповідач)

розглянув касаційну скаргу комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО", м. Кременчук,

на рішення господарського суду Полтавської області від 21.04.2015

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015

зі справи № 917/519/15

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Товариство), м. Київ,

до комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" (далі - Підприємство), м. Кременчук,

про стягнення 754 379,14 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Товариства - Остапенко В.М. предст. (дов. від 18.04.2014)

Підприємства - не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Підприємства про стягнення 754 379,14 грн. заборгованості (з них: 77 977,49 грн. -3% річних, 676 401,65 грн. інфляційних втрат) у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати отриманого природного газу за договором від 28.12.2012 № 13/3198-ТЕ-24 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.04.2015 у справі № 917/519/15 (суддя Киричук О.А.), яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 (судді Могилєвкін Ю.О.- головуючий, Пушай В.І., Потапенко В.І.), позовні вимоги задоволено повністю з посиланням на їх обґрунтованість.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить судові акти попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги частково з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- рішенням господарського суду Полтавської області від 13.11.2014 у справі № 917/1802/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" про стягнення 18 222 338,42 грн. позов задоволено частково; з Підприємства на користь Товариства стягнуто 800 843,31 грн. пені, 541 865,40 грн. -3% річних, 1 749 949,32 грн. інфляційних втрат, 73 080,00 грн. судового збору;

- зазначеним рішенням господарського суду Полтавської області у справі № 917/1802/14 встановлено преюдиціальні факти для справи № 917/519/15, а саме: факт існування між сторонами договірних правовідносин щодо постачання природного газу, обсяги переданого відповідачеві за Договором природного газу, факт наявності несвоєчасно виконаного зобов'язання відповідачем з оплати за переданий природний газ;

- прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора (яке не виконано в установленому законом порядку) не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сум;

- позивачем нараховано до стягнення за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання 77 977,49 грн. - 3% річних, 676 401,65 грн. інфляційних втрат за період прострочення, який не охоплювався раніше визначеним періодом згідно з рішенням у справі № 917/1802/14.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для застосування до Підприємства заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.