ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2015 року Справа № 915/1477/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішення та постановуГосподарського суду Миколаївської області від 11.11.2014 Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2015у справі№ 915/1477/14 Господарського суду Миколаївської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль"простягнення 24528138,93 грн.за участю представників сторін:
позивача: Смакота Н.І., дов. від 18.04.2014 № 14-98
відповідача: Дяченко В.С., дов. від 03.06.2015 № 09-01/48
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" про стягнення 17906878,21 грн. основного боргу, 3186153,82 грн. пені, 2473060,57 грн. інфляційних втрат, 962046,33 грн. - 3% річних, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 13/2480-ТЕ-22 від 30.09.2011.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2014 у справі № 915/1477/14 (суддя Васильєва Л.І.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Лисенко В.А., суддів Ліпчанської Н.В., Ярош А.І.), позов задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3% річних в сумі 469475,87 грн., інфляційні в сумі 2315264,82 грн., пеню в сумі 1166522,44 грн. та 64658,15 грн. судового збору; в частині стягнення 17750219,21 грн. боргу провадження у справі припинено; в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись частково з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 у справі № 915/1477/14 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 2019631,38 грн. пені, 492570,46 грн. 3% річних, 157795,75 грн. інфляційних втрат, прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2019631,38 грн. пені, 492570,46 грн. 3% річних, 157795,75 грн. інфляційних втрат, у стягненні яких було відмовлено.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказує на те, що частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суди попередніх інстанцій надали помилкову оцінку умовам договору щодо порядку розрахунків, та порушили вимоги ст.ст. 219, 233 Господарського кодексу України в частині зменшення розміру пені.
До Вищого господарського суду України надійшов відзив Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, касаційну скаргу - без задоволення.
Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 28.12.2012 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Миколаївська теплоелектроцентраль" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/2480-ТЕ-22, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору. Газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).
Пунктом 2.1 договору передбачено, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 32667 тис. куб. м.
Як передбачено п. 3.4 договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Згідно із п. 4.1 договору кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця відповідно до вимог наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010 № 288 "Про затвердження Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії по категоріям споживачів".
Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 11.1 договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання договору позивач передав у власність відповідача протягом січня - квітня, жовтня - грудня 2013 року імпортований природний газ на загальну суму 44179116,35 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання передачі природного газу.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого природного газу у встановлені договором строки стало підставою звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача 17906878,21 грн. основного боргу станом на 31.07.2014, 3186153,82 грн. пені, 2473060,57 грн. інфляційних втрат, 962046,33 грн. - 3% річних.
Матеріали справи свідчать, що до звернення позивача із позовом до суду відповідач сплатив основну заборгованість за договором в сумі 156659,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 18.08.2014 № 8, у зв'язку із чим суди дійшли висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій після звернення позивача із позовом до суду між сторонами у справі був укладений багатосторонній договір від 03.10.2014 № 574/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014"), на виконання якого в рахунок погашення заборгованості за природний газ за 2013 відповідач платіжним дорученням від 15.10.2014 № 3 перерахував позивачеві 17750219,21 грн., у зв'язку із чим місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення 17750219,21 грн. основного боргу на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача сум пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання, місцевий господарський суд виходив з того, що додатковою угодою № 1 від 15.11.2013 до договору сторони дійшли згоди анулювати акти приймання-передачі природного газу за січень, лютий 2013 року та узгодили фактичні обсяги газу з визначенням його вартості 28.10.2013 за відповідними актами приймання-передачі природного газу, які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами і їх оплата повинна здійснюватися відповідно до загальних положень договору, тобто до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Здійснивши перерахунок заявлених сум з урахуванням вищенаведених обставин та з урахуванням поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, місцевий господарський суд частково задовольнив позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат і стягнув з відповідача 469475,87 грн. процентів річних, 2315264,82 грн. інфляційних втрат та 1166522,44 грн. пені.
Суд апеляційної інстанції погодився із вказаним висновком суду першої інстанції.
Правомірність відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині та зменшення заявленої до стягнення суми пені є предметом касаційного оскарження у цій справі.
Згідно із статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Сервисы для юристов