ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2015 року Справа № 909/581/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя : Корсак В.А.
судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)
розглянувши матеріали касаційної скарги приватного підприємства "Аквілія"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.03.2015р. у справі господарського суду№909/581/13 Івано-Франківської області за позовомприватного підприємства "Аквілія"дофізичної особи підприємця ОСОБА_1 про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 144 000,00грн. Селянін В.О. дов. б/н від 30.06.2015 не з'явивсяВ С Т А Н О В И В:
У травні 2013 року приватне підприємство "Аквілія" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих коштів в сумі 144000,00грн., посилаючись на ст.1212 ЦК України.
Позовні вимоги були вмотивовані тим, що позивач перерахував відповідачу спірну суму коштів за усною домовленістю про укладання в майбутньому між сторонами договору про надання послуг з перевезення продукції, яку виготовляє позивач, однак вказаний договір так і не був укладений.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 02.07.2013р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.2013р. позовні вимоги ПП "Аквілія" задоволено, стягнено з ФОП ОСОБА_1 на користь ПП "Аквілія" 144000,00грн. заборгованості, посилаючись на ст.1212 ЦК України і те, що підтверджено факт перерахування позивачем грошових коштів відповідачу за неукладеним письмово договором та відсутність доказів, які б підтверджували повернення відповідачем коштів.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2013р. рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.07.2013р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.2013р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.2014 (головуючий суддя Скапровська І.М., суддів Грици Ю.І., Шкіндера П.А.) позовні вимоги задоволено: стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ПП "Аквілія"144000 грн. безпідставно набутих коштів, оскільки відповідачем не надано суду оригіналу договору в обґрунтування правомірності отримання спірних коштів.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 (головуючого судді Юрченка Я.О., суддів Давид Л.Л., Данко Л.С.) за апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_1 Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.2014 скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із постановою Львівського апеляційного господарського суду, приватне підприємство "Аквілія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.03.2015, і залишити в силі Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.2014.
В касаційній скарзі ПП "Аквілія" наполягає на невірному застосуванні ст.1212 ЦК України та відсутності між сторонами будь-яких письмових договорів, що не було враховано апеляційним судом.
Заслухавши присутнього представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ПП "Аквілія" звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 144000грн., перерахованих позивачем на підставі домовленості про майбутню співпрацю (договір про надання послуг з перевезення продукції).
Однак, суди встановили, що доказів існування договору про надання послуг з перевезення продукції, укладеного між сторонами, матеріали справи не містять, отже підстави вважати його укладеним відсутні.
Поряд з цим, до позовної заяви додані платіжні доручення № 75 від 29.06.11 на суму 20 000,00грн, №63 від 18.07.11 на суму 10000,00грн, №69 від 29.07.11 на суму 40000,00грн, №75 від 11.08.11 на суму 20000,00грн, №78 від 17.08.11 на суму 20000,00грн, №84 від 31.08.11 на суму 13000,00грн, №88 від 05.09.11 на суму 8000,00грн, №105 від 17.10.11 на суму 13000,00грн та довідка АТ "Райффайзен Банк Аваль" про списання коштів з рахунку ПП "Аквілія".
В платіжних дорученнях призначенням платежу позивач зазначав: у платіжному дорученні №75 від 29.06.2011 - за надані послуги згідно дог. №01 від 25.06.2011, в інших платіжних дорученнях - за послуги згідно дог. №01 від 25.06.2011.
Оскільки позивач заперечує укладання договору, а відповідач не надав оригіналу договору, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вважати договір укладеним немає та на цих підставах, керуючись ст.1212 ЦК України задовольнив позовні вимоги.
З таким висновком не погодився суд апеляційної інстанції, який виходив з приписів ст. 32 ГПК України, відповідно до якої одним із видів доказів є пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.
Із пояснень ФОП ОСОБА_1 апеляційним судом вбачається, що кошти, згідно вищевказаних платіжних доручень перераховані на підставі іншого договору, а саме, договору № 01 від 25.06.2011, копія якого міститься в матеріалах справи, однак в поясненнях вказано, що директор ПП "Аквілія" ОСОБА_4 на початку грудня 2012 року забрав у відповідача оригінали договорів №1 від 25.06.2011 та не повернув їх, вказуючи на втрату всіх документів та печатки у зв'язку з пожежею, та підписати дублікати відмовився.
Також матеріали справи містять нотаріально посвідчені пояснення бухгалтера ОСОБА_5, з яких вбачається, що договір №1 від 25.06.2011 існував.
Відтак, суд апеляційної інстанції критично оцінив твердження позивача щодо відсутності договору оренди транспортного засобу №1 від 25.06.2011, позивач не спростував достовірність копії договору, що міститься в матеріалах справи, а вказував, що така копія є підробкою, оскільки такого договору не існує.
Поряд з цим, позивачем на надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували даний факт. Матеріали справи не місять доказів, що позивач заявляв про втрату печатки чи звертався в правоохоронні органи щодо факту підробки договору №1 від 25.06.2011.
Місцевий господарський суд зупиняв провадження у справі та скеровував матеріали справи до слідчих органів для здійснення перевірки дотримання сторонами по справі при здійсненні підприємницької діяльності вимог чинного законодавства, на що листом № 78-3578-вих-14 від 2.10.2014 Калуська міжрайонна прокуратура повідомила суд, що згідно з інформації Калуської ОДПІ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області підстав для проведення перевірки з приводу ухилення гр. ОСОБА_4 від сплати податків немає, відтак підстав для внесення до ЄРДР відомостей про вчинення гр. ОСОБА_4 кримінального правопорушення не встановлено.
Крім того вказано, що в провадженні СВ Калуського МВ УМВС України в Івано-Франківській області знаходилось кримінальне провадження № 12014090170000094 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України з приводу зловживання службовим становищем директором ПП "Валар Плюс" та ПП "Аквілія" ОСОБА_4
Сервисы для юристов