Постанова ВГСУ від 01.07.2015 року у справі №908/4475/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року Справа № 908/4475/14

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корсака В.А.- головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивачаВасютович О.В. (дов. від 02.10.2014 р. №382)відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_5на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 р.у справі № 908/4475/14 господарського суду Запорізької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Восток"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_5пророзірвання договору

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до фізичної особи - підприємеця ОСОБА_5 про розірвання договору № 33 від 06.09.2011р., укладеного між ТОВ "Восток" та ФОП ОСОБА_5

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.01.2015 р. у даній справі (суддя Азізбекян Т.А.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 р. (колегія суддів у складі головуючого судді Горбачової Л.П., суддів Білецької А.М., Істоміної О.А.), позовні вимоги задоволено: розірвано договір №33 від 06.09.2011 р., укладений між приватним підприємцем ОСОБА_5 та товариством з обмеженою відповідальністю "Восток".

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 19.01.2015 р. скасувати, мотивуючи свої вимоги і доводи тим, що судами було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття невірних судових рішень.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.06.2015 р. касаційну скаргу у справі №908/4475/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.07.2015 р.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток" висловлює свою правову позицію стосовно прийнятих судових рішень та просить залишити їх без змін, а скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні 01.07.2015 р. представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 06.09.2011 р. між приватним підприємцем ОСОБА_5 (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Восток" (замовник) укладено договір № 33, за умовами якого (п. 1.1.) замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги з оформлення правовстановлюючих документів на автозаправний комплекс в АДРЕСА_1 та оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Комплекс робіт викладено у п. 1.2. договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, вартість робіт по оформленню ділянки складає 278 000,00 грн. без ПДВ.

Згідно з п. 2.2. договору, замовник проводить передоплату за виконання робіт у розмірі 50% від суми договору, що складає 139 000,00 грн. без ПДВ., 50% від суми договору, які залишилися та складають 139 000,00 грн. без ПДВ, замовник зобов'язаний оплатити протягом 5 днів з моменту отримання від виконавця зареєстрованого свідоцтва про право власності на автозаправний комплекс в АДРЕСА_1.

У вартість робіт включена вартість висновків служб району, отримання кадастрової довідки, внесення даних в ДЗК, вартість послуг Дніпропетровського БТІ (п. 2.3).

Пунктом 3.1 договору сторони обумовили, що строк виконання робіт за даним договором не повинен перевищувати 210 днів з моменту передоплати замовником вартості даних робіт та надання пакету вихідних документів, необхідних для оформлення права власності на автозаправний комплекс і договору оренди на земельну ділянку.

Відповідно до п. 4.2 договору роботи вважаються виконаними після отримання свідоцтва на право власності та підписання договору оренди земельної ділянки.

Згідно з п. 3.2 договору зазначений договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами зобов'язань.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору позивач перерахував відповідачу 139 000,00 грн. попередньої оплати, про що свідчить платіжне доручення від 12.09.2011 р. № 2661.

З огляду на матеріали справи, за умовами договору, строк виконання відповідачем зобов'язань - до 12.04.2012р.

Як було встановлено місцевим господарським судом на стадії вирішення спору, послуги з оформлення правовстановлюючих документів та оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, в строк визначений договором, відповідачем не були надані, у зв'язку з чим 21.11.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток" звернулось до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з вимогою про розірвання договору від 06.09.2011 р. №33 і повернення попередньої оплати, про що свідчать два оригінали угоди про розірвання договору.

Факт направлення вимоги підтверджується вкладенням Укрпошти у цінний лист від 21.11.2012 р., однак вона була залишена відповідачем без відповіді/

Підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток" до суду з даним позовом є порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 умов договору та невиконання свої зобов'язань з надання послуг.

Так, приймаючи рішення по даній справі суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно до ст.193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в статтях 525, 526 Цивільного Кодексу України.