Постанова ВГСУ від 01.04.2015 року у справі №916/3534/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року Справа № 916/3534/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 22.01.2015р. у справі №916/3534/14 господарського судуОдеської області за позовомПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" 2) приватного малого підприємства "Лоцмен" про за участю представників сторін: позивача - відповідача 1- відповідача 2- визнання недійсним договору купівлі-продажу Власюк Г.В. дов. № 03/2/196 від 20.03.2015 не з'явився Малофеєв Ю.М. дов. б/н від 01.03.2015 В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство" Аквавінтекс" та приватного малого підприємства "Лоцмен" про визнання недійсним договору купівлі-продажу №20-07/10 від 20.07.2010, укладеного між ТОВ "Спільне підприємство "Аквавінтекс" та приватним малим підприємством " Лоцмен ".

Позовні вимоги були вмотивовані тим, що ТОВ "Спільне підприємство "Аквавінтекс" свої зобов'язання перед ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" за укладеним між ними кредитним договором №196 від 31.03.2010 належним чином не виконує.

При укладанні ТОВ "Спільне підприємство "Аквавінтекс" та ПМП "Лоцмен" договору купівлі-продажу №20-07/10 від 20.07.2010, ТОВ "СП"Аквавінтекс" взяв на себе зобов'язання оплатити поставку на суму 7863312,11грн., яка була стягнута з нього рішенням суду, що є 10% від суми кредиту, у зв'язку з чим позивач зазначає, що ТОВ "Спільне підприємство "Аквавінтекс" не повідомило банк як кредитора про наявність претензій та про стягнення з нього боргу, що є порушенням приписів ч.ч.1, 5 ст.203, ст.ст.215, 234 ЦК України, а відтак рішення про стягнення з боржника коштів впливає на інтереси банку.

Рішенням господарського суду Одеської області від 31.10.2014 (суддя Горячук Н.О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.01.2015(судді Колоколов С.І., Разюк Г.П., Шевченко В.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивач не є стороною договору, та позивачем не доведено, що рішення про стягнення з боржника коштів впливає на інтереси банку.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзивах на касаційну скаргу ПМП "Лоцмен" та ТОВ "Спільне підприємство "Аквавінтекс" проти доводів касаційної скарги заперечують, просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права при винесенні рішення і постанови та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 31.03.2010р. між відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" (Позивач, ПАТ "ВіЕйБі Банк, "Кредитодавець") та ТОВ "Спільне підприємство "Аквавінтекс" ("Позичальник") укладено кредитний договір №196, відповідно до якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти ("Кредит"), на умовах, визначених Договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину Договору.

Кредит надається в сумі 11320671,28грн., термін остаточного повернення кредиту - 01.08.2016 включно. Додатковою угодою №1 до кредитного договору №196 від 31.03.2010 сторони визначили графік повернення кредиту.

З метою забезпечення належного виконання кредитного договору 01.04.2010 між ТОВ "Спільне підприємство "Аквавінтекс" (Іпотекодавець) та Банком (Іпотекодержатель) укладено іпотечний договір, за яким ТОВ "СП "Аквавінтекс" передав в іпотеку Банку цілісний майновий комплекс загальною площею 10706,7кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Леніна, 126 та розташований на земельній ділянці площею 2,9612га, яка знаходиться у користуванні ТОВ "СП "Аквавінтекс", оціночна вартість предмету іпотеки становить 14590260,00грн.

31.03.2011 сторонами був укладений Договір про внесення змін та доповнень №2 до кредитного договору №196 від 31.03.2010, яким термін остаточного повернення кредиту встановлено 30 грудня 2017 року. Також сторонами визначена процентна ставка за користування кредитом.

Позивачу стало відомо, що господарським судом 28.04.2014 прийнято рішення по справі №916/1276/14, яким на користь ПМП "Лоцмен" стягнуто з ТОВ "СП "Аквавінтекс" заборгованість в сумі 7863312,11грн. по двох договорах, в тому числі і по договору поставки №20-07/10 від 20.07.2010 на суму 2080420,86грн.

ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" вважав, що по договору поставки №20-07/10 від 20.07.2010 між відповідачами не здійснювалось будь-яких оплат, відсутні акти приймання-передачі товару, сторони не мало наміру вчиняти будь-які дії на виконання договору і не бажали настання правових наслідків, які б могли виникнути внаслідок здійснення правочину, що є ознакою фіктивності договору.

На цих підставах ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" звернувся з позовом до господарського суду з вимогою визнати недійсним з моменту укладення договір поставки № 20-07/10 від 20.07.2010, укладений між ТОВ "СП "Аквавінтекс" та ПМП "Лоцмен", посилаючись на частину першу, п'яту статті 203, статті 215, 234 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи справу по суті, суди виходили з того, що відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 26 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 роз'яснено, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Судами встановлено, що ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" не є стороною оспорюваного договору, останній укладався юридичними особами ТОВ "Спільне підприємство "Аквавінтекс" та ПМП "Лоцмен".

Також, правовідносини по спірному договору купівлі-продажу між сторонами підтверджуються рішенням господарського суду Одеської області від 28.04.2014. по справі №916/1276/14, яким встановлено виконання зобов'язань ПМП "Лоцмен" на виконання умов договору купівлі-продажу, що підтверджується видатковими накладними, та частковою оплатою ТОВ "Спільне підприємство "Аквавінтекс", що не спростовано сторонами. Проте, рішення господарського суду Одеської області від 28.04.2014 по справі №916/1276/14 не набрало законної сили відповідно до ч.5 ст.85 ГПК України, оскільки оскаржено в апеляційному порядку.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

В силу ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.