Постанова ВГСУ від 01.04.2014 року у справі №925/713/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 року Справа № 925/713/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу ПАТ "Черкасиобленерго"на постановувід 15.01.2014 Київського апеляційного господарського судуу справі№925/713/13 господарського суду Черкаської областіза позовомПАТ "АЗОТ"доПАТ "Черкасиобленерго"прозобов'язання укласти договір про постачання електричної енергіїза участю представників:

позивача: Шимановського А.В., дов. №500-08/93 від 30.12.2013;

відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 20.06.2013 (суддя Г. Скиба), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 (судді Л. Чорна, С. Гончаров, А. Мартюк) позов задоволено, зобов'язано укласти договір про постачання електричної енергії в редакції позивача.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ПАТ Черкасиобленерго, - відповідач у справі - звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 20.06.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2013, справу направити на новий розгляд до господарського суду Черкаської області. Вважає, що судами порушено приписи ст.ст. 179,180,184,193 ГК України, Правила користування електричною енергією для населення, затверджені постановою КМ України від 26.07.1999 №1357 та Правила користування електричною енергією, затверджені постановою НКРЕ від 31.07.1996 "28 (зареєстровані у Мін"Юсті 02.08.1996 №417/1442), не дотримано вимог ст. 84 ГПК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

24.05.2005 року по теперішній час постачання електричної енергії ПАТ "Азот" здійснюється на підставі договору № 524-213/24, укладеного з ПАТ "Черкасиобленерго"

Листом за вих.№213-121/97-983 від 19.03.2013 р. ПАТ "Азот" направив постачальнику ПАТ "Черкасиобленерго" проект Договору про постачання електричної енергії (для гуртожитків). /а.с. 16/.

18.04.2013 р. листом за вих. №2361/03-01-03-02 відповідач направив на адресу позивача два примірники підписаного Договору про постачання електричної енергії із двома примірниками протоколу розбіжностей. /а.с. 17/.

Позивач наголошує на тому, що кінцевим споживачем енергії є громадяни, які проживають в гуртожитках та службових квартирах. Для громадян не можуть встановлюватися ті ж обмеження в користування соціальним благом - електроенергія, як і для промислових підприємств. Позивач позбавлений технічної можливості встановлення індивідуальних лічильників для кожного проживаючого в гуртожитку. Натомість Постачальник енергії пропонує ввести контроль та обмеження по потужності споживання, по перетоках реактивної енергії і пікових навантаженнях. Позивач позбавлений можливості вибору постачальника електроенергії для своїх гуртожитків та службового житла, а відповідач є монополістом у постачанні енергії споживачам в м. Черкаси.

В свою чергу відповідач вказує на те, що не може відхилятися від умов Типового договору постачання електроенергії і споживач - юридична особа - має сплачувати за енергію як промислове підприємство, оскільки гуртожитки знаходяться у володінні ПАТ "Азот".

Метою використання електроенергії за спірним договором є задоволення соціальних потреб працівників позивача, що проживають в гуртожитках та службових квартирах позивача. Оскільки кінцевим споживачем продукту (енергії) є громадяни, то колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимог постачальника про встановлення лімітів потужності та пікових навантажень для користувачів, а також перетоків реактивної енергії в гуртожитках. Відповідач не довів зміни цільового призначення гуртожитків позивача чи розміщення в них виробничих цехів позивачем.

Слід зазначити, що у протоколі розбіжностей ПАТ "Черкасиобленерго" пропонує внести зміни до договору постачання та привести його у повну відповідність до типового договору, затвердженого постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. № 28 "Про затвердження Правил користування електричною енергією", які регулюють відносини в сфері постачання електроенергії юридичним та фізичним особам, крім населення.

Застосовуючи до спірних правовідносин приписи ст.ст. 179,181,187 ГК України, ст.ст. 628,649 ЦК України, ст.ст. 5,10 ЗУ "Про природні монополії", ст. 26 ЗУ "Про електроенергетику", суди дійшли висновку про те, що за спірним договором постачання електроенергії йде до гуртожитків. На думку судів, слід врахувати положення "Правил користування електричною енергією для населення", затверджених постановою КМУ від 26.07.1999 р. № 1357. Також відповідачем не доведено спробу відхилення позивачем від умов Типового договору на постачання електроенергії. Матеріалами справи підтверджено намагання позивача конкретизувати окремі умови та положення спірного договору. Зазначене стало підставою для задоволення позову та зобов'язання сторін укласти договір в редакції позивача.

З огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, затвердженої Указом Президента України від 23.11.2011 №1059/2011 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ), є органом державного регулювання діяльності в енергетиці.

Згідно з п. 5 Положення НКРЕ відповідно до покладених на неї завдань розробляє і затверджує правила користування електричною енергією.

Пунктом 6 вказаного Положення визначено, що НКРЕ для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право: приймати у межах своєї компетенції рішення, що є обов'язковими до виконання суб'єктами природних монополій.

Приписами ст. 2 ЗУ "Про природні монополії" встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають на товарних ринках України, які перебувають у стані природної монополії, та на суміжних ринках.

Статтею 5 ЗУ "Про природні монополії" встановлено, що цим Законом регулюється діяльність суб'єктів природних монополій у таких сферах: передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами; розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами.

Таким чином, постанови НКРЕ, винесені нею в межах повноважень, встановлених законом, є обов'язковими до виконання учасниками правовідносин у сфері постачання електроенергії.

Відносини у сфері укладення договорів про постачання електроенергії врегульовані Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996, №28 "Про затвердження Правил користування електричною енергією", ст. 714 ЦК України, ст.ст. 179,180,275 ГК України.