Постанова ВГСУ від 01.04.2014 року у справі №12/125б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 року Справа № 12/125б Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Шевчук С.Р.,суддів:Запорощенка М.Д. - доповідач, Владимиренко С.В.перевіривши матеріали касаційної скарги Луганської міської ради Луганської областіна постановуДонецького апеляційного господарського суду від 28.08.2013та ухвалугосподарського суду Луганської області від 17.06.2013у справі№ 12/125б господарського суду Луганської областіза заявоюЛуганської міської ради Луганської областідоприватного акціонерного товариства "Луганськспецтехкомплект"провизнання грошових вимог, -представники сторін не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 17.06.2013 у справі №12/125б (суддя - Палей О.С.) грошові вимоги Луганської міської ради Луганської області до приватного акціонерного товариства "Луганськспецтехкомплект" в сумі 1 449 657,88 грн. відхилено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.08.2013 (головуючий суддя - Мартюхіна Н.О., судді - Агапов О.Л., Кододова О.В.) апеляційну скаргу Луганської міської ради Луганської області на ухвалу господарського суду Луганської області від 17.06.2013 у справі № 12/125б залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Луганської області від 17.06.2013 у справі № 12/125б залишено без змін.

Не погодившись з означеними судовими актами, Луганська міська рада Луганської області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування ухвали господарського суду Луганської області від 17.06.2013 та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 28.08.2013 у справі № 12/125б, з вимогою прийняти нове рішення, яким визнати Луганську міську раду Луганської області кредитором у справі про банкрутство приватного акціонерного товариства "Луганськспецтехкомплект" та визнати грошові вимоги Луганської міської ради Луганської області в сумі 1 449 657,88 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій припустилися порушень норм матеріального права, зокрема ст.ст. 654 Цивільного кодексу України та п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", що призвело до порушення законних інтересів ради. Скаржник зауважує на тому, що з огляду на відсутність у приватного акціонерного товариства "Луганськспецтехкомплект" підстав на подання уточнюючих декларацій, суди попередніх інстанції повинні були задовольнити грошові вимоги Луганської міської ради до боржника в сумі 1 449 657,88 грн.

В нинішнє судове засідання представники скаржника, боржника та кредиторів не з'явилися, поважних причин нез'явлення суду не повідомлено. Про час і дату розгляду касаційної скарги сторони були сповіщені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 27.12.2010 господарського суду Луганської області за заявою кредитора ПП «Будинок» порушено справу про банкрутство ПАТ "Луганськспецтехмонтаж" на підставі ст.ст.1, 8, 11, 12 Закону про банкрутство в редакції від 30.06.1999.

Постановою господарського суду Луганської області від 11.03.2013 ПАТ "Луганськспецтехмонтаж" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Клименка М.А.

29.04.2013 до місцевого господарського суду від Луганської міської ради Луганської області надійшла заява з поточними грошовими вимогами про включення до реєстру вимог кредиторів заборгованості банкрута по орендній платі за землю за період з 28.12.2010 по теперішній час (поточна заборгованість) в сумі 1 449 657,88 грн., в тому числі:

- за договором на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 10.05.1995 (реєстрація від 01.06.1995 № 835 зі змінами до нього) заборгованість по орендній платі за період з 01.01.2011 по 31.03.2013 в сумі 229 811,55 грн.;

- за договором оренди землі від 21.12.2004 (реєстрація від 28.12.2004 № 5295) заборгованість по орендній платі за період з 28.12.2010 по 28.02.2013 в сумі 168 456,83 грн.;

- за договором оренди землі від 11.05.2007 (реєстрація від 29.08.2007 № 040740200145) заборгованість по орендній платі за період з 28.12.2010 по 28.02.2013 в сумі 810 755,19 грн.;

- за договором оренди землі від 11.05.2007 (реєстрація від 29.08.2007 № 040740200146) заборгованість по орендній платі за період з 28.12.2010 по 28.02.2013 в сумі 240 544,31 грн.

Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви про включення грошових вимог Луганської міської ради Луганської області до реєстру вимог кредиторів заборгованості банкрута по орендній платі в сумі 1 449 657,88 грн. суди попередніх інстанцій застосовуючи до спірних правовідносин пп.пп.14.1.136, 14.1.147, 288.5.1 Податкового кодексу України суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що стягнення орендної плати у не передбаченому договором розмірі, навіть у разі її законодавчої зміни, тобто без внесення відповідних змін до договору, є неправомірним.

Судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно з ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону "Про плату за землю").

Згідно п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до п.п. 288.5., 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але не може бути меншим: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII цього кодексу; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII цього кодексу.

Відповідно до п. 34 ч. 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, в тому числі, питання регулювання земельних відносин.

Розмір орендної плати переглядається у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (п. 13 Типового договору оренди землі, затвердженого Постановою КМУ від 03.03.2004 р. № 220).

З огляду на вищезазначені норми та наявні матеріали справи, судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про те, що оскільки до укладених між кредитором та боржником договорів на право тимчасового користування землею не було внесено зміни щодо розміру орендної плати за землю у встановленому законом порядку, у боржника відсутній обов'язок сплачувати її в більшому розмірі, ніж встановлено договорами.

У зв'язку з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили грошові вимоги Луганської міської ради Луганської області до боржника в сумі 1 449 657,88 грн.

При цьому, доводи та вимоги заявника касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанції та не приймаються до уваги з цього приводу.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.