Постанова ВГСУ від 01.03.2017 року у справі №915/1957/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 915/1957/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Барицької Т.Л.,

Гольцової Л.А.

за участю представників:

позивача - Махиніч Н.В.,

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.11.2016

та на рішення господарського суду Миколаївської області від 23.08.2016

у справі № 915/1957/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виста-К"

про стягнення 195 962,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виста-К" про стягнення 195 962,40 грн. за неналежне виконання зобов'язань за договором на виконання робіт по переробці давальницької сировини № 31 від 29.05.2012 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджував, що відповідачем не виконано умови вказаного договору та п. 3 додаткової угоди до нього № 1 від 20.09.2012 щодо своєчасного та якісного виконання робіт по переробці давальницької сировини, своєчасного передання замовнику готової продукції належної якості, виготовленої з давальницької сировини, а внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило для позивача інтерес, у зв'язку з чим, на підставі ст. 220 ГК України та ст. 612 ЦК України просив відшкодування збитків у сумі 195 962,40 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.08.2016 (суддя Васильєва Л.І.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.11.2016 (колегія суддів у складі: суддя Мишкіна М.А. - головуючий, судді Будішевська Л.О., Таран С.В.), у задоволенні позовних вимог відмовлено. Приймаючи такі рішення, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що бездіяльність позивача, яка полягає в його неприбутті за адресою, вказаною в п. 4 додаткової угоди, позбавила відповідача можливості належним чином виконати зобов'язання щодо передачі продукції, виготовленої з давальницької сировини. За таких обставин господарські суди дійшли висновку про відсутність з боку відповідача порушень виконання зобов'язань за договором на виконання робіт по переробці давальницької сировини № 31 від 29.05.2012 та у задоволенні позову відмовили.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 01.11.2016, рішення господарського суду Миколаївської області від 23.08.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що рішення господарських судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, а саме ст.ст. 27, 43 ГПК України, ст. 612 ЦК України, ст. 220 ГК України. Зокрема, на думку позивача, господарськими судами попередніх інстанцій не враховано таке:

- залишок непереданої відповідачем продукції склав 9 тон 606 кг олії соняшникової, про що свідчать підписані сторонами акти-розрахунки по виготовленню олії соняшникової;

- на позивача не покладався обов'язок надсилати відповідачу заявку для відвантаження готової продукції, а кінцевий строк її передання чітко зафіксований умовами додаткової угоди;

- жодна з умов додаткової угоди не передбачала обов'язку замовника направити свій транспорт виконавцю;

- позивач направив відповідачу претензію від 18.09.2014 щодо повернення олії соняшникової у кількості 9,606 тон, відповідь на яку так і не надано;

- оскільки зобов'язання ТОВ "Виста-К" у строки встановлені домовленостями між сторонами не виконані, у позивача відпала потреба в отриманні зазначеної олії;

- виходячи з вимог п. 13 ДСТУ 4492:2005, передати олію належної якості ТОВ "Виста-К" не спроможне.

Крім того, касатор стверджує, що господарськими судами, в порушення вимог ст. 27 ГПК України, не залучено до участі у справі Міністерство аграрної політики та продовольства України, яке є органом державної влади, що здійснює управління корпоративними правами позивача.