Постанова ВГСУ від 01.03.2017 року у справі №910/9247/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 910/9247/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"на постанову відКиївського апеляційного господарського суду 05.12.2016у справі Господарського суду№ 910/9247/13 міста Києваза позовомКомунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Трикутник-2000"про стягнення заборгованості

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Денисенко О.В.;- відповідача Кравчик С.М.;ВСТАНОВИВ:

18.05.2013 Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трикутник-2000" про стягнення заборгованості у розмірі 41 145, 53 грн., пені у розмірі 1 735, 89 грн., 3% річних у розмірі 335, 98 грн., інфляційних втрат у розмірі 35, 93 грн. (з урахуванням заяви від 01.09.2015 - т. 2 а. с. 143-144).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2016 у справі № 910/9247/13 (суддя Нечай О.В.) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трикутник-2000" на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" заборгованість у розмірі 41 145, 53 грн., пеню у розмірі 1 735, 89 грн., 3% річних у розмірі 335, 98 грн., інфляційні втрати у розмірі 35, 93 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 у справі № 910/9247/13 (колегія суддів у складі: Коршун Н.М. - головуючий суддя, судді Алданова С.О., Дикунська С.Я.) рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2016 у справі № 910/9247/13 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 у справі № 910/9247/13, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трикутник-2000" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 у справі № 910/9247/13 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.06.2001 між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трикутник-2000" укладено договір № 72 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання - споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі,якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 у справі № 916/3566/13).

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідача визначених позивачем заборгованості за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року, пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач на підтвердження факту споживання відповідачем теплової енергії надав облікові карти та акти прийому виконання опалення та технічного обслуговування за спірний період.

Положеннями ст. 41 ГПК України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Компетенцією національних судів є вирішення того, чи необхідно звертатися за зовнішньою порадою (рішення Суду у справі Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013).

Судом першої інстанції було призначено у даній справі судову будівельно-технічну експертизу та судову економічну експертизу.

На вирішення експертів поставлено наступні питання: "1) Який відсоток від загальної опалювальної площі об'єкта за адресою: пр-т. Лісовий, 25 літ. А" (включаючи підвальне приміщення) припадає на Товариство з обмеженою відповідальністю "Трикутник-2000"?; 2) Яка вартість фактично спожитої Товариством з обмеженою відповідальністю "Трикутник-2000" теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми, відповідно до відсотку площі від загальної опалювальної площі об'єкта за адресою: пр-т. Лісовий, 25 літ. А" (включаючи підвальне приміщення), яка припадає на Товариство з обмеженою відповідальністю "Трикутник-2000", за період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року? 3) Який розмір заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю "Трикутник-2000" перед Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" за спожиту теплову енергію та технічне обслуговування теплосистеми за договором "Про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів" № 72 від 01.06.2001? 4) Який розмір заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю "Трикутник-2000" перед Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" по сплаті пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором "Про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів" № 72 від 01.06.2001?".

Частинами 1, 5 ст. 42 ГПК України передбачено, що висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.