Постанова ВГСУ від 01.03.2017 року у справі №910/19057/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 910/19057/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка Владислава Сергійовичана постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016у справі№ 910/19057/15 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рено"до1. Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг"провизнання поруки припиненоюв судовому засіданні взяли участь представники: - ТОВ "Рено" Кубрак Ж.Б., - ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" повідомлений, але не з'явився, - ТОВ "Агрохолдинг" Ковальов С.С.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рено" (надалі - ТОВ "Рено" / позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (надалі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" / відповідач) про визнання поруки припиненою.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.09.2015 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено; визнано поруку за договором поруки № 187 від 20.08.2007, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Рено", припиненою.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2016 рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

За результатами нового розгляду рішенням господарського суду міста Києва від 17.05.2016 (суддя Мудрий С.М.) у задоволенні позовних вимог ТОВ "Рено до ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", ТОВ "Агрохолдинг" про визнання поруки припиненою відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 (головуючий суддя Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.) рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2016 скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову повністю: визнано поруку за договором поруки № 187 від 20.08.2007, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Рено", припиненою.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюк В.С., не погоджуючись із прийнятою у даній справі постановою, звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції положень статті 559 ЦК України та не врахування ним практики Верховного Суду України щодо підстав припинення поруки, просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2016 залишити в силі.

20.02.2017 до Вищого господарського суду України від ТОВ "Рено" надійшов відзив на подану касаційну скаргу, за змістом якого позивач просить суд залишити без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" не скористалося передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Ознайомившись з матеріалами та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, дотримання ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 20.08.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" (правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" (банк)) та ТОВ "Агрохолдинг" (позичальник) укладено договір про невідновлювальну кредитну лінію № 45-01-07 (надалі - кредитний договір), за умовами якого в редакції додаткової угоди № 14 від 14.09.2012 банк відкриває позичальникові невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 5 870 000 доларів США, а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 18.12.2014 і сплатити за користування кредитними коштами проценти відповідно до розділу 3 цього договору.

Пунктом 3.1 кредитного договору в редакції додаткової угоди № 14 від 14.09.2012 передбачено, що позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами у валюті кредиту за процентними ставками:

а) 10,00 % (десять процентів) річних за період з дня проведення реструктуризації кредитної заборгованості до терміну повернення кредиту, що зазначений в п. 1.1 цього договору;

б) 15,00 % (п'ятнадцять процентів) річних за період з терміну повернення кредиту, що зазначений в п. 1.1 цього договору, а також у випадку порушення строків повернення кредитних коштів, що вказані в п. п. 4.5, 6.1 цього договору, до дня фактичного погашення заборгованості зі кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 20.08.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" (як кредитором), ТОВ "Рено" (як поручителем) та ТОВ "Агрохолдинг" укладено договір поруки № 187 (надалі - договір поруки).

В подальшому, між сторонами до договору поруки були укладені додаткові угоди № 1 від 01.02.2008, № 2 від 18.02.2008, № 3 від 11.08.2008, № 4 від 23.12.2009 та № 5 від 14.09.2012.

Згідно з умовами договору поруки (в редакції додаткової угоди № 5 від 14.09.2012) ТОВ "Рено" зобов'язалось перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за договором про невідновлювальну кредитну лінію № 45-01-07 від 20.08.2007, укладеному між кредитором і боржником, у відповідності до якого боржнику надано кредит у розмірі 5 870 000 доларів США, зі сплатою 10 % річних, у випадку порушення п. 8.3 кредитного договору - в розмірі 12 % річних, а за користування кредитом з моменту, вказаному в підпункті "б" п. 3.1 даного кредитного договору, зі сплатою процентів у підвищеному розмірі, строком погашення кредиту 18.12.2014.

Звертаючись до господарського суду міста Києва з позовом про визнання поруки припиненою за договором поруки № 187 від 20.08.2007, ТОВ "Рено" вказувало, що в 2014 році, під час розгляду цивільної справи в Центрально-Міському суді м. Кривого Рогу за позовом ПАТ "Фінанси та Кредит" до ТОВ "Агрохолдинг", ТОВ "РЕНО", ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості, йому стало відомо, що між ТОВ "Агрохолдинг" та ПАТ "Фінанси та Кредит" укладено додаткову угоду № 15 від 18.02.2013 до договору про невідновлювальну кредитну лінію № 45-01-07 від 20.08.2007, відповідно до якої були внесені зміни щодо процентної ставки в сторону збільшення, внаслідок чого збільшився обсяг зобов'язань ТОВ "РЕНО" як поручителя без згоди останнього на укладення такої додаткової угоди.

Так, згідно з п. п. 2.1, 2.2 договору поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань по кредитному договору, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що й боржник, в т.ч. по основному боргу, сплаті щомісячних процентів і підвищених процентів, оплаті комісійної винагороди, оплати неустойки по основному боргу та процентам, а також по відшкодуванню всіх збитків.

Пунктом 4.4 договору поруки передбачено, що внесення змін та доповнень в кредитний договір, внаслідок якого збільшується обсяг відповідальності поручителя, не допускається без згоди поручителя.

Пунктом 3.1 кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 15) визначено, що позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами у валюті кредиту за процентними ставками:

а) 10 % річних за період з дня проведення реструктуризації кредитної заборгованості до терміну повернення кредиту, що зазначений в п. 1.1 договору;

b) 20 % річних за період з терміну повернення кредиту, що зазначений в п. 1.1 договору, а також у випадку порушення строків повернення кредитних коштів, що вказані в п. п. 4.5, 6.1 цього договору, до дня фактичного погашення заборгованості за кредитом.

У пункті 4.5 кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 15) зазначено, що якщо позичальник не надав банку на його вимогу в зазначений строк документи, що підтверджують цільове використання кредитних коштів або з наданих документів не можна дійти однозначного висновку про їх цільове використання, а також у разі використання кредитних коштів на цілі інші, по відношенню до вказаних в п 4.1 цього договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів і сплати процентів, а позичальник зобов'язаний повернути кредитні кошти і сплатити усі проценти впродовж одного робочого дня з моменту отримання вимоги від банку, а також сплатити штраф у розмірі, встановленому п. 7.2 цього договору.