ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2017 року Справа № 910/14742/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого : Кравчука Г.А.,
суддів: Мачульського Г.М., Коробенка Г.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.11.2016у справі Господарського суду№ 910/14742/16 м. Києваза позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1дотовариства з обмеженою відповідальністю "О.М.С."проусунення перешкод у користуванні майном,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача:ОСОБА_1, паспорт;відповідача:Лозинська С.П., дов. від 16.01.2017,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) звернулась до Господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просила зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "О.М.С." (далі - ТОВ "О.М.С.") усунути перешкоди у користуванні орендованим нею нежитловим приміщенням на підставі договору оренди № 25-05/16-5с від 25.05.2016.
Позовні вимоги ФОП ОСОБА_1, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України), обґрунтовувала тим, що 01.07.2016, на виконання умов договору оренди № 25-05/16-5с від 25.05.2016, ТОВ "О.М.С." по акту приймання-передачі приміщення передало їй у строкове платне користування частину площі нежитлового приміщення у торгівельному центрі за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 15,5 кв.м. для розміщення кав'ярні, а 11.07.2017 листом № 11-04/16Б посилаючись на п. 13.3 договору повідомило її про розірвання договору та звільнення приміщення у строк до 20.07.2016.
Посилаючись на ту обставину, що одностороння відмова ТОВ "О.М.С." від договору оренди № 25-05/16-5с від 25.05.2016 суперечить вимогам ст. 291 ГК України та ст. 525 ЦК України, ФОП ОСОБА_1 просила задовольнити її позовні вимоги.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.09.2016 (суддя Якименко М.М.) позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволено. Усунуто перешкоди у користуванні ФОП ОСОБА_1 орендованим майном шляхом примушення ТОВ "О.М.С." до належного виконання умов договору оренди № 25-05/16-5с від 25.05.2016, які відповідають чинному законодавству.
Рішення мотивоване посиланнями на обґрунтованість вимог ФОП ОСОБА_1 та неможливість розірвання договору оренди в позасудовому порядку.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 (колегія суддів: Скрипки І.М., Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.) рішення Господарського суду м. Києва від 28.09.2016 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.
Постанова обґрунтована посиланнями на помилковість висновків місцевого суду про неможливість розірвання договору оренди в позасудовому порядку, право на яке закріплено сторонами в п.п. 13.2, 13.3 договору оренди № 25-05/16-5с від 25.05.2016.
ФОП ОСОБА_1 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 та залишити в силі рішення Господарського суду м. Києва від 28.09.2016. Викладені у касаційній скарзі вимоги ФОП ОСОБА_1 обґрунтовує посиланням на обставини справи, приписи ст. 291 ГК України, ст.ст. 16, 203 ЦК України та ст. 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
ТОВ "О.М.С." не скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України та не надіслало до Вищого господарського суду України відзиву на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга ФОП ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:
- 25.05.2016 між ТОВ "О.М.С." (орендодавцем) та ФОП ОСОБА_1 (орендарем) було укладено договір оренди № 25-05/16-5с, згідно умов якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар - прийняти в строкове платне користування частину площі нежитлового приміщення у торговельному центрі, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 15,5 кв.м. для розміщення кав'ярні;
- пунктом 2.1 договору сторони погодили, що передача об'єкта оренди оформлюється сторонами шляхом підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди не пізніше 01 липня 2016 року. Строк користування об'єктом оренди визначається з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі об'єкта оренди і діє до 31 травня 2019 року включно, а у разі дострокового припинення дії цього договору до терміну, встановленого орендодавцем;
- згідно п.п. 13.2, 13.3 договору орендодавець не менш ніж за 7 (сім) днів повідомивши орендаря, в односторонньому порядку припиняє. Орендодавець має право в односторонньому порядку припинити дію даного договору. При цьому договір вважається припиненим з моменту, вказаному в повідомленні орендодавця про дострокове припинення дії цього договору;
- 01.07.2016 між сторонами підписано акт приймання-передачі об'єкту оренди;
- 11.07.2016 ТОВ "О.М.С." звернулось до ФОП ОСОБА_1 з листом вих. № 11-07/16Б, в якому посилаючись на пункти 13.2 та 13.3 договору оренди № 25-05/16-5с від 25.05.2016, повідомило орендаря про дострокове припинення дії договору оренди та передачу орендованого приміщення орендодавцю не пізніше 20.07.2016;
- 18.07.2016 ФОП ОСОБА_1 листом № 1 повідомила ТОВ "О.М.С." про те, що вимога орендодавця про дострокове розірвання договору не відповідає нормам діючого законодавства щодо зобов'язальних відносин і відносин оренди, суперечить ЦК України, є протиправною, а тому не може бути виконаною;
- проведені між сторонами переговори не врегулювали спірних правовідносин.
Приписами частини першої ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 188 ГК України та ст. 525 ЦК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Сервисы для юристов