Постанова ВГСУ від 01.03.2017 року у справі №910/10838/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 910/10838/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Бондар С.В. (доповідач),суддівВасищака І.М., Студенця В.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ РІТЕЙЛ" від позивача: Павленко І.В. від відповідача: Івженко Г.М.на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 року у справі№ 910/10838/16за позовомДержавного підприємства "Адмінінстрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адмінінстрація морських портів України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ РІТЕЙЛ"простягнення 700 102,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Адмінінстрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адмінінстрація морських портів України" (далі позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ РІТЕЙЛ" (далі відповідач) про стягнення 700 102,00 грн. штрафних санкцій.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з поставки товару за договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.08.2016 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 25 000,00 штрафу та 25 000,00 пені.

Своє рішення місцевий господарський суд мотивував доведеністю заявлених позовних вимог та наявністю підстав для часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 року апеляційну скаргу позивача задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано частково, позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 700 102,00 грн. штрафних санкцій.

Апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що відповідачем порушено строки поставки товару і, відповідно, до нього має бути застосовано умови договору щодо нарахування штрафу та пені.

Суд апеляційної інстанції, оцінюючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій визнав його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки судом першої інстанції у даному випадку не було встановлено виняткових обставин, з якими норми ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України пов'язують право суду зменшити розмір неустойки.

Не погоджуючись з прийнятою апеляційним господарським судом постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить, скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення господарського суду першої інстанції.

В своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови апеляційним судом невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі. Відповідач, зокрема, вважає, що господарським судом апеляційної інстанції безпідставно не застосовано до спірних правовідносин норми чинного законодавства щодо зменшення штрафних санкцій. Арифметичний розрахунок штрафних санкцій відповідачем не оспорюється.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

06 листопада 2015 року між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладений Договір № 98-В-АМПУ-15 поставки (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставляти покупцю товар: оливи мастильні за кодом ДК 016-2010 19.20.2 (дизельне паливо), а покупець прийняти та оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором (т.1 а.с. 27-33).

Згідно з п. 5.1 Договору, поставка товару здійснюється протягом терміну дії цього договору окремими партіями на підставі замовлень покупця, отриманих постачальником до закінчення терміну дії цього договору.

Поставка товару здійснюється окремими партіями протягом 2 (двох) робочих днів з дати отримання постачальником замовлення на відповідну партію товару. Датою поставки покупцю товару (партії товару) є дата підписання сторонами відповідної видаткової накладної (п.п. 5.6.1, 5.6.2 Договору).

За умова п. 7.2.2 Договору за порушення строку поставки партії товару, встановленого цим договором, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості партії товару, зазначеної у замовленні, за кожний день порушення строку, а за порушення строку поставки такої партії понад 10 (десять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) % від вартості такої партії товару.

В п. 10.1 Договору викладено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до 15.04.2016 року включно.

Покупець та постачальник також погодили, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 7.4 Договору).

Судами встановлено, що відповідач поставив позивачу визначений в Договорі та замовленнях позивача товар з порушенням строку закріпленого в п. 5.6.1 Договору, що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.

Аналізуючи матеріали, зібрані у справі, колегія вважає, що суди обґрунтовано прийшли до висновку про те, що відповідачем допущено прострочку виконання свого зобов'язання з поставки товару і відповідно до п. 7.2.2 Договору він повинен сплатити позивачу штраф та пеню.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За приписами п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.

Матеріали справи не дають підстав вважати, що у даному випадку, в наявності є виняткові обставини, з урахуванням яких суди, приймаючи рішення у даній справі, могли скористатися своїм правом, передбаченим п. 3 ст. 83 ГПК України.

Апеляційним господарським судом клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню, обґрунтовано визнано таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення касаційної скарги відповідача відсутні, а прийнята у справі постанова апеляційного господарського суду повинна бути залишена без змін.