Постанова ВГСУ від 01.03.2017 року у справі №908/1514/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 908/1514/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Картере В.І., Губенко Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 27.09.2016та на рішеннягосподарського суду Запорізької області від 02.08.2016у справі№ 908/1514/16 господарського суду Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"доПриватного підприємства "Свіфт інтернашонал імпорт та експорт"прозобов'язання визнати та включити вимоги до проміжного ліквідаційного балансув судовому засіданні взяли участь представники:

- ПАТ КБ "Приватбанк" повідомлений, але не з'явився,

- ПП "Свіфт інтернашонал імпорт та експорт" повідомлений, але не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.08.2016 у справі №908/1514/16 (суддя Смірнов О.Г.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.09.2016 (судді: Дучал Н.М., Агапов О.Л., Геза Т.Д.), частково задоволений позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (надалі ПАТ КБ "Приватбанк"/позивач/скаржник) до Приватного підприємства "Свіфт інтернашонал імпорт та експорт" (надалі ПП "Свіфт інтернашонал імпорт та експорт"/відповідач/підприємство) про зобов'язання визнати та включити вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями в частині відмови у позові, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати і в цій частині прийняти нове рішення про задоволення позову.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи, проте не скористалися своїм правом бути присутніми у судовому засіданні.

Ознайомившись з матеріалами та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, дотримання ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Предметом даного спору є вимога позивача про зобов'язання відповідача визнати кредиторські вимоги позивача за договором №б/н від 22.11.2013, які утворилися станом на 08.04.2016 у розмірі 31 209,45 грн., в т.ч. заборгованість за кредитом - 9 178,49 грн., заборгованість за відсотками - 10 529,77 грн., пеня - 11 501,19 грн. та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

Обґрунтовуючи підстав позову, позивач посилається на те, що йому стало відомо про те, що відповідач перебуває в стадії припинення. На звернення позивача до голови ліквідаційної комісії відповідача про включення його кредиторських вимог за договором банківського обслуговування до ліквідаційного балансу, відповіді отримано не було, що й спричинило звернення до суду із даним позовом.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи даний спір, встановили наступне:

- 22.11.2013 Приватним підприємством "Свіфт Інтернашонал імпорт та експорт" було підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, з підписанням якої Приватне підприємство "Свіфт Інтернашонал імпорт та експорт" виразило свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 22.11.2013 (далі - договір);

- відповідно до договору відповідачу було відкрито поточний рахунок;

- розділом 3.1.1., 3.2.2. зазначених Умов регламентований порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж";

- згідно з п.п. 3.1.1.73., 3.1.1.74., 3.1.1.75 Умов банк (позивач) надає послугу гарантованих платежів для виконання грошових зобов'язань по господарських договорах, які укладаються між клієнтом і його контрагентами, а також між клієнтом і банком (далі послуга). Послуга надається у вигляді виконання банком заявок на договірне списання коштів (далі - "гарантований платіж" або "заявка"), згідно з якими клієнт - платник/одержувач доручає банку зарахувати кошти на рахунок одержувача, в сумі та у дату, що зазначені при створенні заявки. Послуга надається банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами даної послуги являються платник і одержувач платежів по господарських договорах;

- пунктом 3.2.2.1. визначено, що банк при наявності вільних коштів зобов'язується надати клієнту кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії, з лімітом і на цілі, зазначені в заявці на договірне списання (далі "гарантований платіж" або "заявка"), в обмін на зобов'язання клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені цим договором строки;

- відповідач почав користуватися послугою "Гарантований платіж" з 19.12.2013 шляхом реєстрації відповідних заявок в системі Інтернет Банкінг Приват-24;

- згідно з випискою по рахунку відповідач скористався банківськими коштами в сумі 9178,49 грн.;

- пунктом 3.2.2.2. Умов встановлено, що клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання клієнтом заявки до дати виконання заявки клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 4 % річних (але не менше ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується клієнтом в дату надання в банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 клієнт за користування кредитом сплачує банку відсотки в розмірі 28 % річних;

- у разі непогашення заборгованості клієнтом за кредит у строк до 30 днів, включно, на 31-й день заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт платить відсотки в розмірі 56 % річних від суми заборгованості;

- рішенням господарського суду Запорізької області від 02.08.2016 у справі №908/5136/15 стягнуто на користь банку (позивач у даній справі) з клієнта (відповідач у даній справі) основний борг у розмірі 9 178,49 грн., 7 103,14 грн. заборгованості по процентам за користування кредитними коштами за період з 17.04.2014 по 12.08.2015, 6 046,77 грн. пені за період з 17.11.2014 по 12.08.2015;

- з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивачу стало відомо, що відповідач перебуває в стані припинення;

- 11.04.2016 позивач направив голові ліквідаційної комісії відповідача заяву з кредиторськими вимогами б/н від 11.04.2016 з вимогами включити кредиторську заборгованість відповідача перед позивачем до ліквідаційного балансу, яка (вимога) залишилась без відповіді, що й спричинило звернення до суду із даним позовом. Згідно з вказаною заявою, до складу кредиторських вимог, які просив позивач включити до проміжного ліквідаційного балансу, входять наступні суми: 9 178,49 грн. заборгованість за кредитом, 10 529,77 грн. - заборгованість по відсотках, 11 501,99 грн. пені.

Місцевий господарський суд, врахувавши наведені обставини, прийшов до висновку про часткове задоволення позову, а саме: в частині зобов'язання відповідача включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги позивача у розмірі, встановленому у рішенні господарського суду Запорізької області від 02.08.2016 у справі №908/5136/15, а саме: основний борг у розмірі 9 178,49 грн., 7 103,14 грн. заборгованості по процентам за користування кредитними коштами за період з 17.04.2014 по 12.08.2015, 6 046,77 грн. пені за період з 17.11.2014 по 12.08.2015.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог включити до проміжного ліквідаційного балансу 3 426,63 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими за період з 13.08.2015 по 08.04.2016 та 5 454,42 грн. пені, місцевий господарський суд виходив з того, що при розгляді даної справи не досліджувалося питання господарських операцій між позивачем та відповідачем, наявність заборгованості та її розмір, а тому, нараховані позивачем проценти та пеня у вказаних розмірах, є спірною сумою, яка може бути задоволена судом у випадку звернення з позовом про її стягнення. При цьому, суд керувався ст.ст. 104, 105, 112, 627, 639, 1054 ЦК України, ст. 35 ГПК України.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду, погодився із висновком останнього про часткове задоволення позову, проте, як вбачається з мотивувальної частини постанови, з інших підстав, ніж місцевий господарський суд. Так, суд апеляційної інстанції дослідив наданий позивачем до позовної заяви розрахунок, зокрема, процентів, нарахованих на суму заборгованості у розмірі 3 426,63 грн. за період з 13.08.2015 по 08.04.2016 та пеню у розмірі 6 046,77 грн. за період з 17.11.2014 по 12.08.2015, та прийшов до висновку, що позивачем в установленому законом порядку, зокрема, Законом України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не доведено належними первинними документами наявності вказаної заборгованості зі сплати процентів за зазначений період та пені.