Постанова ВГСУ від 01.03.2017 року у справі №908/1259/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 908/1259/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідача), Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дари України"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 03.10.2016у справі№908/1259/16 Господарського суду Запорізької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дари України"доГоловного управління Держгеокадастру у Запорізькій областіпровизнання права користування земельною ділянкою; визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 25.02.2005р. на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором У судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:Марущенко А.М. (представник за дов. від 04.04.2016);

від відповідача: Журавльова Ю.Р. (представник за дов. від 03.01.2017);

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дари України" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про:

1) визнання права користування земельною ділянкою площею 186,4 га ріллі із земель запасу Новгородківської сільської ради, яка знаходиться за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за договором від 25.02.2005 р. на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором;

2) визнання поновленим договору оренди земельної ділянки площею 186,4 га ріллі із земель запасу Новгородківської сільської ради, яка знаходиться за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 25 лютого 2005 р., який зареєстровано в МРВ ЗРФ "Центр державного земельного кадастру" за №040527200009 від 04.03.2005 р., на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.07.2016р. позовні вимоги задоволені повністю. Місцевий господарський суд встановив, що позивач не отримав відмови у пролонгації договору, при цьому після закінчення строку дії договору оренди, продовжував користуватись орендованою земельною ділянкою та належним чином виконував договірні зобов'язання в частині внесення орендної плати. Відтак суд визнав, що фактично між сторонами немає спору та неузгодженостей щодо суттєвих умов договору, які б унеможливлювали подальшу пролонгацію орендних відносин на підставі ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" .

Донецький апеляційний господарський суд постановою від 03.10.2016р. зазначене рішення місцевого суду скасував, у позові відмовив. Суд встановив, що відповідач повідомив позивача про своє рішення про припинення договірних правовідносин оренди землі. Відтак суд визнав, що оскільки сторони не досягли згоди щодо укладання договору на новий строк, переважне право орендаря, передбачене ч.1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" припинилось, і з 04.03.2015р. припинив дію договір оренди землі у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дари України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій просить постанову у справі скасувати, залишивши рішення місцевого суду без змін. Скаржник вважає вірними та такими, що відповідають дійсним обставинам спору висновки саме суду першої інстанції, та вважає, що апеляційним господарським судом порушено приписи ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі".

13.02.2017 року від Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області надійшло клопотання про забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке було задоволено ухвалами Вищого господарського суду України від 15.02.2017 року та 22.02.2017 року.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржених постанови, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити, враховуючи наступне.

При розгляді даного спору судами встановлено, що між Мелітопольською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дари України" (орендар) 25 лютого 2005 р. укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований МРФ ЗРФ "Центр державного земельного кадастру" 04.03.2005 р. за № 040527200009, за умовами якого орендодавець відповідно до розпорядження голови Мелітопольської районної державної адміністрації від 24.02.2005 №172 "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Агрофірма "Дари України" передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку із земель запасу Новгородківської сільської ради, яка знаходиться за межами населених пунктів.

За актом прийому-передачі земельної ділянки від 25.02.2005р. орендодавець передав орендарю земельну ділянку, яка розташована за межами населенного пункту на території Новгородківської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 186,4 га.

Договір укладено на 10 років до 25.02.2015 р. (п. 2.1 договору).

Згідно п. 2.2 договору орендар, в разі виконання умов договору, має переважне право на продовження терміну дії договору оренди. Для продовження терміну дії договору, орендар зобов'язаний не пізніше, ніж за два місяці до закінчення строку оренди, звернутися до орендодавця з відповідним клопотанням.

У зв'язку з наближенням терміну закінчення строку дії даного договору та з метою реалізації свого переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, позивач листом-повідомленням № 230 від 29.12.2014 р. звернувся до розпорядника земель з проханням поновити дію договору на 25 років та встановити орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням щорічного коефіцієнту індексації в рік.

Також, до зазначеного листа-повідомлення додані документи, наявність яких вимагається діючим законодавством, зокрема, проект додаткової угоди до договору оренди землі від 25.02.2005р.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання поновленим договору оренди і визнання права користування земельною ділянкою, апеляційна інстанція вказала, що Головне управління Держземагенства Запорізькій області, листом від 30.01.2015р. №32-8-0.4-1317/2-15 повідомило ТОВ "Агрофірма "Дари України" про відмову у продовженні дії договору на новий строк, а відтак, оскільки у даному випадку мали місце заперечення орендодавця, то підстави для задоволення позову відповідно до приписів ст. 33 Закону України "Про оренду землі" відсутні.

Проте з такими висновками погодитись не можна.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 15 Закону України "Про оренду землі" визначає істотними умовами договору оренди землі, зокрема, строк дії договору оренди.

За приписами статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).