Постанова ВГСУ від 01.03.2017 року у справі №904/7086/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 904/7086/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДанилової М.В.суддівКорсака В.А., Швеця В.О.за участю представників сторін:позивача: не з'явились, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином відповідача: не з'явились, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 у справі № 904/7086/16 господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Максима" доПриватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат" простягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про скасування рішення Постійно діючого Регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 22.07.2016 у справі № 14/60К-16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима" до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 40597,88 грн.

Заяву скаржник обґрунтовував тим, що справа, за результатами розгляду якої прийнято спірне рішення, була не підвідомча третейському суду, оскільки строк дії договору поставки № 2015-09 від 11.04.2014, яким було узгоджено сторонами третейську угоду у вигляді третейського застереження, втратив чинність 31.12.2014 та не містить умов щодо автоматичної пролонгації.

Ухвалою суду Дніпропетровської області від 19.09.2016 (суддя Ярошенко В.І.) заяву Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про скасування рішення Постійно діючого Регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 22.07.2016 у справі № 14/60К-16 задоволено.

Скасовано рішення Постійно діючого Регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 22.07.2016 у справі № 14/60К-16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима" до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою місцевого господарського суду, ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на вказану ухвалу суду.

Ухвалою від 07.12.2016 Дніпропетровський апеляційний господарський суд (головуючий суддя Чередко А.Є., судді Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.) відхилено клопотання ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2016 у даній справі. Апеляційну скаргу повернуто заявникові без розгляду.

В своїй ухвалі суд апеляційної інстанції вказав про те, що апеляційну скаргу на ухвалу місцевого суду було подано з пропуском строку для її подання, а оскільки скаржником не надано доказів того, що він не мав можливості вчасно здійснити відповідні процесуальні дії, суд відмовив у відновленні пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги.

Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Також заявник наголошує на тому, що оскаржувана ухвала не була направлена на його адресу, а про її зміст скаржник дізнався на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 31.01.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя -Данилова М.В., судді Корсак В.А., Швець В.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.02.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Ухвалою від 22.02.2017 розгляд касаційної скарги було продовжено на 15 днів за клопотанням відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні касаційної інстанції 22.02.2017 представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Статтею 93 Господарського процесуального кодексу України встановлено строк для подання апеляційної скарги.

Так, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення або таке клопотання відхилено.

Згідно до положення п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах). При цьому своєчасне (у межах встановленого строку) подання первісної апеляційної скарги і невідкладне (одразу після одержання відповідної ухвали) усунення скаржником недоліків, які стали причиною повернення останньої, враховуються апеляційним господарським судом у вирішенні питання про відновлення строку подання апеляційної скарги разом з іншими обставинами, на які посилається скаржник у зазначеному клопотанні ".

Однак, як було вірно зауважено судом апеляційної інстанції клопотання Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат" не містить обґрунтування поважності причин пропуску такого строку з посиланням на відповідні докази.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2016 була направлена ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" 29.09.2016 (згідно штампу канцелярії суду на зворотньому аркуші ї ухвали, а.с. 54, т.1), який згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28, є доказом направлення відповідної ухвали на адресу скаржника.

Окрім того, представник скаржника був присутній у судовому засіданні 19.09.2016, а відтак був обізнаний про прийняття оскаржуваної ухвали та мав вчинити необхідні дії для ознайомлення з матеріалами справи або ознайомлення з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Відтак, несвоєчасне оскарження ухвали місцевого господарського суду зумовлене, з огляду на доводи, наведені відповідачем, не об'єктивними обставинами, а обставинами суб'єктивного характеру.

Також, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що згідно з частинами 1, 2, 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.