Постанова ВГСУ від 01.03.2017 року у справі №902/113/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 902/113/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого,судді Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Вовка І.В. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: ОСОБА_3 не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4на ухвалуРівненського апеляційного господарського суду від 02 листопада 2016 рокуу справі№ 902/113/16за позовомприватного акціонерного товариства "Альба Україна"дофізичної особи - підприємця ОСОБА_4про стягнення 88 682,79 грн

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 р. приватне акціонерне товариство "Альба Україна" звернулося до господарського суду із позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 50 677,49 грн основного боргу, 2 712,00 грн 3% річних, 35 293,30 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 30.03.2016 (суддя - Грабик В.В.) позов задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 50 677,49 грн основного боргу, 2 712,00 грн 3% річних, 35 293,30 грн інфляційні втрати та судові витрати.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, у жовтні 2016 р. ФОП ОСОБА_4 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просив поновити строку на її подачу.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 (головуючий - Демидюк О.О., судді - Павлюк І.Ю., Савченко Г.І.) у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку відмовлено.

Апеляційну скаргу повернуто ФОП ОСОБА_4 без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

У касаційній скарзі відповідач - ФОП ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 та прийняти нове рішення, яким поновити строк ФОП ОСОБА_4 на подачу апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 30.03.2016 та повертаючи вказану апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України, апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідач був завчасно ознайомлений з оскаржуваним рішенням місцевого суду і мав можливість скористатись своїм правом на апеляційне оскарження цього рішення у встановлений законом строк, однак таким правом без поважних причин не скористався.

Проте, погодитись з такими висновками апеляційного суду неможливо, виходячи з такого.

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржуване рішення Господарського суду Вінницької області було прийняте 30.03.2016 та оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 31.03.2016, а тому останнім днем на його оскарження було 11.04.2016 (10.04.2016 неділя було неробочим днем), однак відповідач звернувся з апеляційною скаргою у жовтні 2016 року з пропуском строком, заявивши клопотання про відновлення строку на таке оскарження.

За вимогами ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями ст. 6 Конвенції в провадженнях у цих судах. Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Статтею 93 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

За умовами ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У той же час, ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

При цьому, відновленню підлягає встановлений законом 10-денний строк на оскарження рішення суду першої інстанції і дії чи бездіяльність сторони поза межами цього строку не впливають на вирішення питання про поновлення цього строку.

Отже, вирішуючи питання про дотримання відповідачем - ФОП ОСОБА_4 порядку подання апеляційної скарги, апеляційний господарський суд мав з'ясувати наявність чи відсутність у відповідача поважних причин для оскарження судового рішення протягом встановленого законом 10 - денного строку, однак апеляційним судом вказаного належним чином не було здійснено.

Таким чином, апеляційний господарський суд не з'ясував в повній мірі всіх обставин подання апеляційної скарги, що призвело до помилкової оцінки у визначенні поважності причини пропуску строку, встановленого для її подання, а отже і можливості його поновлення.

Незаконним поверненням апеляційної скарги апеляційний суд обмежив суб'єкта оскарження у здійсненні прав, передбачених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України.

Враховуючи викладене, ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 не можна визнати законною і обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.

При вирішенні питання про прийняття апеляційної скарги суду слід врахувати наведене і в залежності від встановленого вирішити питання щодо можливості поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119- 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ: