Постанова ВГСУ від 01.03.2016 року у справі №925/677/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 року Справа № 925/677/15

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Круглікової К.С.,

Мамонтової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 року у справі № 925/677/15 господарського суду Черкаської області за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення 35300,17 грн.,

за участю представників:

Позивача: ОСОБА_2,

ОСОБА_4, договір б/н від 17.12.2015 року,

Відповідача: не з'явився.

В с т а н о в и в :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2, Позивач) звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3, Відповідач) про стягнення 26982,81 грн. інфляційних втрат, 5548,98 грн. 3% річних і 2768,38 грн. пені, нарахованих за період з 01.10.2012 року по 31.03.2013 року та судові витрати по справі.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 16.06.2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 року, позов ФОП ОСОБА_2 задоволено частково, а саме: стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_2 22340,61 грн. інфляційних втрат, 4969,83 грн. 3% річних, 1413,18 грн. судового збору і 1500,59 грн. витрат на оплату послуг адвоката. У решті позову, відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ФОП ОСОБА_2, у поданій касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 11, 529, 530, 611-613, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 47, 22, 32, 34, 36, 43, 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у даній справі та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.02.2011 року між ФОП ОСОБА_2 (Покупець) і ФОП ОСОБА_3 (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого Покупець оплатив на користь Продавця будівельні матеріали на суму 74128,60 грн., проте в установлені договором строки товар поставлений не був.

В наступному, рішенням господарського суду Черкаської області від 21.12.2012 року у справі № 11/5026/1687/2012 з ФОП ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_2 було стягнуто 74128,60 грн. основного боргу, 2149,73 грн. інфляційних втрат, 3673,94 грн. 3% річних, 2713,10 грн. пені і 518,19 грн. витрат на оплату послуг адвоката, а всього - 84836,89 грн.

Судами попередніх інстанцій також було встановлено, що судове рішення у справі № 11/5026/1687/2012 в примусовому порядку було виконано тільки частково - у розмірі 1318,18 грн.

При цьому, поштовими переказами від 25.10.2013 року на суму 10000 грн., від 10.10.2014 року на суму 30000,00 грн. і від 20.10.2014 року на суму 10000,00 грн., ФОП ОСОБА_3 перераховувала частинами кошти на загальну суму 50000,00 грн., від отримання яких ФОП ОСОБА_2, відмовився.

Крім того, 20.02.2015 року ФОП ОСОБА_3 направляла на адресу ФОП ОСОБА_2 лист, у якому просила вказати його банківський рахунок для можливості перерахування коштів, проте від такої пропозиції останній також відмовився.

Вимогами ФОП ОСОБА_2 у даній справі, з посиланням на ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 536, 598, 599, 610-612, 623, 625, 655, 670, 689, 692, 693 ЦК України, ст.ст. 174, 193 ГК України, та на невиконання рішення господарського суду Черкаської області від 21.12.2012 року у справі №11/5026/1687/2012, є стягнення із ОСОБА_3 26982,81 грн. інфляційних втрат, 5548,98 грн. 3% річних і 2768,38 грн. пені, нарахованих за період з 01.10.2012 року по 31.03.2013 року на суму основного боргу у розмірі 74128,60 грн., згідно судового рішення у справі № 11/5026/1687/2012, та судові витрати по справі.

Місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний господарський суд, з урахуванням положень ст.ст. 11, 509, 526, 529, 534, 537, 549, 598, 599, 613, 625, ЦК України, ст. 232 ГК України, та встановлені обставин справи, зокрема, про те, що ФОП ОСОБА_3, з метою погашення боргу визначеного судовим рішення у справі № 11/5026/1687/2012 перераховувала поштовими переказами 25.10.2013 року, 10.10.2014 року і 20.10.2014 року на адресу Позивача грошові кошти частинами, від отримання яких останній відмовився неправомірно, у зв'язку з чим, ці грошові кошти було повернуто Відповідачу, а органом державної виконавчої служби на виконання вказаного судового рішення з останнього було примусово стягнуто 19.06.2013 року і 03.07.2013 року на користь Позивача кошти в сумі 1318,18 грн., що відповідає положенням ст.ст. 12, 23, 47 Закону України "Про виконавче провадження" про часткове виконання виконавчих документів, у зв'язку з чим, дійшов висновку про перерахування розміру належних до стягнення на користь Позивача інфляційних втрат, 3% річних і пені за період після постановлення судового рішення у справі № 11/5026/1687/2012, починаючи з 01.10.2012 року, на залишок непогашеної суми основного боргу, який на час вирішення спору становить 73518,71 грн., та стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 22340,61 грн. інфляційних втрат, 4969,83 грн. 3% річних і 1413,18 грн. судового збору, а також, з урахуванням суми частково задоволеного позову та принципів розумності розміру адвокатського гонорару, перевіривши при цьому і інші заявлені до стягнення витрати, 1500,59 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

При цьому, суд першої інстанції, з яким і в цій частині погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні вимог про стягнення 2768,38 грн. пені, обґрунтовуючи це тим, що через неналежне виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу від 01.02.2011 року пеню вже було стягнуто за рішенням суду у справі № 11/5026/1687/2012,а тому, правових підстав для нарахування такої, немає.

На думку колегії суддів касаційної інстанції, висновки судів попередніх інстанцій, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, з дотриманням процесуальних норм.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про залишення без змін рішення суду першої інстанції, а тому підстав для зміни чи скасування його постанови, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :