ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2016 року Справа № 910/21885/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Грейц К.В., Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА"на постановувід 08.12.2015 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/21885/15господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА"простягнення 8 645,66 грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:не з'явились Мандрикін Я.В. (довіреність № 15/526 від 02.12.2015)
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Сташків Р.Б.) від 16.09.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Шапран В.В., судді - Буравльов С.І., Андрієнко В.В.) від 08.12.2015, у справі № 910/21885/15 позов задоволено повністю; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на користь Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" 8 645,66 грн відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1 827,00 грн судового збору.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.512, 514, 516, 610, 611, 993 ЦК України, ст.27 Закону України "Про старухвання", ст.ст.43, 47 ГПК України.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивач ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "СК "ПРОВІДНА" про стягнення суми завданої внаслідок ДТП матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 8 645,66 грн, оскільки відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Судами встановлено таке.
27.05.2011 між позивачем та ОСОБА_6 був укладений комплексний договір №06/02-16-200011471 добровільного страхування транспортного засобу, за яким був застрахований автомобіль НОМЕР_1.
12.06.2011 в с. Нововознесенськ Маловисківського району Кіровоградської області сталася ДТП за участю автомобіля НОМЕР_1. під керуванням ОСОБА_6 та "ВАЗ 2101" д.н.р. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль НОМЕР_1.
Згідно із постановою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 15.07.2011 ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні ДТП 12.06.2011, у зв'язку з порушенням останнім п.10.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
Позивачем, враховуючи умови договору добровільного страхування, Звіт оцінювача від 16.06.2011 №148-11 (вартість відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля, дорівнює розміру завданого збитку - 12060,69 грн), складено страховий акт та 21.07.2011 виплачено потерпілому (страхувальнику) відшкодування в розмірі 9 162,49 грн.
На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7, як особи, яка експлуатує автомобіль "ВАЗ21013", д.р.н. З8849ЧК, на законних підставах, була застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) №ВЕ/2203770 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 50 000 грн, франшиза - 500 грн).
26.08.2011 ПАТ "СК "ПРОВІДНА" здійснив виплату коштів ОСОБА_6 як постраждалій у ДТП особі, що мало місце 12.06.2011, в розмірі 8 645,66 грн, що підтверджено копією залученого до справи платіжного доручення.
Позивач, в порядку цивільного судочинства, звернувся із відповідним позовом до ОСОБА_6 про стягнення коштів, отриманих ним від ПАТ СК "ПРОВІДНА".
Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 24.12.2013 позовні вимоги були задоволені та стягнуто з відповідача на користь позивача регресну вимогу в розмірі 8645,66 грн.
Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 06.03.2014, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 21.05.2014, вищезазначене рішення скасовано та постановлене нове, яким у задоволені позовних вимог було відмовлено повністю з обґрунтуванням того, що ОСОБА_6 отримав страхове відшкодування відповідно до умов договору, що в свою чергу виключає підстави для стягнення вказаних коштів з нього на користь ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп".
Позивач 20.05.2013 направив відповідачу регресну вимогу про сплату коштів в розмірі 9 162,49 грн, яка залишена без задоволення, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили із того, що відповідач є особою на яку полісом покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля "ВАЗ21013", д.р.н. З8849ЧК; виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування позивач набув права зворотної вимоги до відповідача, як до страховика винної особи у сумі виплаченого страхового відшкодування, але у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи; нормами чинного законодавства України, договором добровільного страхування чи будь-якими іншими нормативно-правовими актами не зобов'язано позивача повідомляти відповідача про здійснену ним страхову виплату; неповідомлення потерпілою особою відповідача про отримання нею страхового відшкодування вже від позивача, та в зв'язку з цим повторним отриманням відшкодування від відповідача, є питаннями правовідносин саме між відповідачем та потерпілою особою щодо наявності в останньої підстав отримувати повторну виплату, та на право зворотної вимоги позивача (який належним чином, першим, та у встановлений договором строк здійснив страхову виплату потерпілій особі) до відповідача не впливає.
Твердження апелянта проте, що в даному конкретному випадку відбулася заміна кредитора з потерпілої особи на позивача, та він, сплативши кошти на користь первісного кредитора не зобов`язаний сплачувати їх новому кредиторові, не приймається до уваги колегією суддів, оскільки враховуючи те, що потерпілий в ДТП ОСОБА_6 21.07.2011 отримав відшкодування збитків від позивача, то станом на 26.08.2011 (дата виплати коштів потерпілому відповідачем), ОСОБА_6 вже не був кредитором по відношенню до відповідача.
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № ВЕ/2203770 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1192 ЦК України, у відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду виходячи з фактичної вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, але не більше суми, право на вимогу якої перейшло до позивача в зв'язку з виплатою страхового відшкодування (9162,49 грн), у межах ліміту відповідальності відповідача, як страховика, за спірним страховим випадком (50000 грн.), і при цьому за мінусом франшизи (500 грн), та отже в сумі 8662,49 грн.
Крім того, відповідачем в суді першої інстанції подавалася заява про застосування до вимог позивача позовної давності.
Апеляційна інстанція погодилась із висновком Господарського суду міста Києва стосовно відсутності підстав для застосування позовної давності до вимог ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", з урахуванням того, що спір між позивачем, його страхувальником, ОСОБА_6, та за участю ПАТ "Провідна", щодо стягнення спірного в межах даної справи страхового відшкодування було остаточно вирішено лише 21.05.2014 ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ. Тобто до 21.05.2014 позивач не знав чи будуть його права захищені в тому судовому процесі, чи є необхідність звернення з даним позовом, оскільки мали місце два протилежні рішення першої інстанції та апеляції, тому позивач обґрунтовано очікував рішення суду касаційної інстанції, та лише після того почав готувати та подав позов до відповідача. Отже, за висновком апеляційного суду, відповідно до ч.5 ст.267 ЦК України, судом обґрунтовано та правомірно було визнано поважними причини пропуску позовної давності, та, відповідно, законно та вмотивовано задоволено позовні вимоги в повному обсязі.
Сервисы для юристов