ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 640/8070/22
адміністративне провадження № К/990/22399/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Бевзенка В.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Міністерства оборони України
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року (ухвалену колегією суддів у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Безименної Н.В., Вівдиченко Т.Р.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, скаржник, Міноборони), в якому просила:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги дружині померлого ОСОБА_2
- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги дружині - ОСОБА_1 у зв`язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 , захворювання якого призвело до смерті, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2020 року.
2. В обґрунтування позову вказано, що чоловік позивачки - ОСОБА_2 - помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджено висновком 12 Регіональної військово-лікарської комісії від 27 липня 2020 року № 307. Позивачка, як дружина померлого та член його сім`ї, звернулася до Міністерства оборони України із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, однак рішенням, оформленим протоколом комісії від 04 листопада 2021 року № 167, їй відмовлено з тих підстав, що смерть настала більш ніж через рік після звільнення чоловіка з військової служби, він проходив службу у Збройних Силах рф, а подані документи нібито не підтверджували причинного зв`язку його смерті з виконанням обов`язків військової служби. Позивачка вважає таку відмову протиправною, оскільки смерть чоловіка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, а тому вона має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.
4. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що смерть ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто більш ніж через один рік після його звільнення з військової служби у 1994 році, тоді як підпункт 1 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на дату смерті, передбачав право на одноразову грошову допомогу у разі смерті особи, звільненої з військової служби, лише за умови, що така смерть настала протягом року після звільнення та була спричинена пораненням, контузією, каліцтвом або захворюванням, пов`язаними з виконанням обов`язків військової служби. Суд першої інстанції зазначив, що хоча захворювання ОСОБА_2 , яке призвело до його смерті, було пов`язане з виконанням обов`язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, недотримання встановленої законом умови щодо настання смерті протягом одного року після звільнення виключає право позивачки на призначення одноразової грошової допомоги.
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року скасовано рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
6. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що визначальним для виникнення права на одноразову грошову допомогу є встановлення причинного зв`язку між захворюванням, яке призвело до смерті особи, та виконанням нею обов`язків військової служби. За висновком суду апеляційної інстанції, така допомога підлягає призначенню незалежно від часу, що минув після звільнення особи з військової служби, якщо смерть настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.
7. Суд апеляційної інстанції врахував, що захворювання ОСОБА_2 , яке призвело до його смерті, було безпосередньо пов`язане з виконанням ним обов`язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому дійшов висновку про протиправність відмови Міністерства оборони України у призначенні позивачці одноразової грошової допомоги.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Міністерство оборони України, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
9. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини другої статті 19 Конституції України, статті 1 Угоди між державами учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14 лютого 1992 року (далі - Угода), частини першої статті 16, статті 16-2, частин восьмої та дев`ятої статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), пунктів 1, 2, 4 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975) та порушив положення статей 122, 123, 242 КАС України.
10. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що ОСОБА_2 проходив військову службу у збройних силах рф та був звільнений з неї у 1994 році, а на території України у Збройних Силах України службу не проходив. Водночас положення Закону №2011-XII та Порядку №975 поширюють свою дію виключно на військовослужбовців Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Законодавством України не передбачено здійснення виплат одноразової грошової допомоги військовослужбовцям інших країн та членам їх сімей.
11. Положення Угоди не поширюються на померлого, оскільки цей акт регулює питання захисту лише тих осіб, які проходили службу в СРСР та були переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили України. Оскільки ОСОБА_2 закінчував службу та був звільнений зі складу збройних сил рф, а не зі Збройних Сил СРСР, скаржник вважає, що національне законодавство України до цих правовідносин не застосовується.
12. Виплата одноразової грошової допомоги членам сім`ї померлих осіб, звільнених з військової служби, відповідно до законодавства України здійснюється за умови, що смерть настала протягом року після звільнення з військової служби. Смерть ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто через 26 років після звільнення зі служби (понад річний термін), що виключає право на отримання такої допомоги за рахунок Міністерства оборони України.
Сервисы для юристов