ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 320/59106/24
адміністративне провадження № К/990/23283/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Шарапи В.М. та Шевцової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 320/59106/24
за позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави
до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України
про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, спеціального дозволу,
за касаційною скаргою заступника керівника Волинської обласної прокуратури
на ухвалу Київського окружного адміністративного суду у складі судді Марича Є.В. від 08 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ключковича В.Ю., Беспалова О.О., Грибан І.О., від 28 квітня 2026 року,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. 06 грудня 2024 року заступник керівника Волинської обласної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Державної комісії України по запасах корисних копалин (далі - ДКЗ), Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Колегії ДКЗ, оформлене у формі протоколу засідання від 20 березня 2013 року № 2864;
- визнати протиправним та скасувати наказ Держгеонадр від 26 вересня 2014 року № 305 в частині надання спеціального дозволу на користування надрами Товариству з обмеженою відповідальністю «Зендер-Україна» (далі - ТОВ «Зендер-Україна»);
- визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами № 5999, виданий Держгеонадрами 19 листопада 2014 року ТОВ «Зендер-Україна».
2. На обґрунтування позовних вимог Прокурор зазначав, що ТОВ «Зендер-Україна» на час звернення до Держгеонадр і ДКЗ не мало чинного спеціального дозволу на користування надрами, який надавав би йому право проводити геологічне вивчення запасів сапропелю родовища Прибич, у зв`язку з чим Держгеонадра не могли реєструвати роботи за формою № 3-гр, а ДКЗ - приймати на державну експертизу матеріали попередньої геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин. Безпідставне надання ТОВ «Зендер-Україна» без аукціону спеціального дозволу на видобування корисних копалин обмежує доступ до користування надрами інших суб`єктів господарювання, створює передумови для зловживань та корупційних ризиків. У зв`язку з цим, Прокурор вважав, що діє у порядку статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) як самостійний позивач.
На думку Прокурора, підстави для звернення до суду з цим позовом виникли 11 вересня 2024 року після надходження до Волинської обласної прокуратури запитуваних у Держгеонадр документів, що стали підставою для отримання ТОВ «Зендер-Україна» спеціального дозволу на користування надрами від 19 листопада 2014 року № 5999, та вивчення матеріалів ліцензійної справи, зокрема протоколу засідання Колегії ДКЗ від 20 березня 2013 року № 2864; у зв`язку з цим просив поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 08 травня 2025 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року, повернув Прокурору позовну заяву відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.
4. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що Прокурор підтвердив підстави для здійснення представництва інтересів держави у зв`язку з відсутністю уповноваженого органу, проте пропустив установлений абзацом другим частини другої статті 122 КАС України тримісячний строк звернення до суду і не довів поважності причин такого пропуску, оскільки спірні правовідносини виникли у 2014- 2021 роках (видання наказу про надання спеціального дозволу на користування надрами та оприлюднення спірних рішення і дозволу), а позовну заяву подано лише 06 грудня 2024 року. При цьому Прокурор мав доступ до інформації щодо підстав надання спеціального дозволу на користування надрами ще у 2014 році, а з урахуванням рішення Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО України) від 19 березня 2021 року, введеного в дію Указом Президента України від 25 березня 2021 року № 122/2021, яким Офісу Генерального прокурора разом з іншими правоохоронними органами рекомендовано вжити додаткових заходів щодо виявлення й розслідування фактів порушення вимог законодавства у сфері надрокористування, мав повноваження та обов`язок перевірити дотримання Держгеонадрами законодавства під час видання спірного дозволу щонайменше з березня 2021 року, однак відповідні дії розпочав лише у 2024 році. Крім того, згідно з наказом Генерального прокурора від 21 вересня 2018 року № 186 та наказом Офісу Генерального прокурора від 21 серпня 2020 року № 389 органи прокуратури зобов`язані отримувати відомості про наявність підстав для застосування представницьких повноважень, зокрема з публікацій у засобах масової інформації, мережі Інтернет та публічної інформації у формі відкритих даних, проте Прокурор у заяві про поновлення строку не надав доказів існування об`єктивних обставин, які не залежали від його волі та перешкоджали вчасному зверненню до суду з цим позовом.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Прокурор подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
6. На обґрунтування касаційної скарги Прокурор зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону № 1697-VII та порушили положення статей 121, 122, 242 КАС України, проявили надмірний процесуальний формалізм, безпідставно ототожнивши момент оприлюднення оскаржуваних розпорядчих актів із моментом, коли Прокурор дізнався про наявність порушень законодавства. Сам по собі факт проведення засідання колегією ДКЗ, видання Держгеонадрами оспорюваних наказу та спеціального дозволу на користування надрами, а також їхнє оприлюднення не надають Прокурору права на звернення до суду з позовом, яке виникає виключно у разі виявлення безпосереднього порушення або загрози порушення інтересів держави та встановлення наявності визначених законом підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.
Оскільки Прокурор не є безпосереднім учасником правовідносин у сфері геологічного вивчення надр та затвердження балансових запасів корисних копалин, перебіг процесуального строку для нього розпочався виключно з моменту ознайомлення з матеріалами ліцензійної справи, отриманими від Держгеонадр 11 вересня 2024 року, при цьому Прокурор об`єктивно не може самостійно моніторити та давати правову оцінку всім без винятку оприлюдненим у державі актам суб`єктів владних повноважень.
Також скаржник покликається на висновки щодо застосування частини другої статті 122 КАС України та інших норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19 та постановах Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 473/2236/17, від 17 березня 2020 року у справі № 704/1233/17, від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, від 05 липня 2023 року у справі № 380/15396/22, від 26 січня 2023 року у справі № 240/3379/19 та від 01 лютого 2024 року у справі № 520/11344/23.
7. Держгеонадра та ДКЗ у відзивах просили відмовити у задоволенні касаційної скарги Прокурора, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року залишити без змін.
Держгеонадра у відзиві на касаційну скаргу вказують, що оприлюднює в загальному доступі всі видані спеціальні дозволи на користування надрами, а відсутність невідкладної реакції Прокурора на рішення РНБО України від 19 березня 2021 року свідчить про неповажність пропуску ним строку звернення до суду з цим позовом. Також Держгеонадра вважають, що Прокурор не підтвердив підстав для представництва інтересів держави та не надав доказів наявності порушення інтересів держави.
Сервисы для юристов