ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"31" серпня 2016 р. м. Київ К/800/20543/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Олендера І.Я. Шипуліної Т.М.за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:Лисенка Ю.М., Крицького Р.Г.відповідача:Мухи С.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області
на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2014 року
у справі № 823/3083/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор"
до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» (надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000202200, № 0000192200, № 0000232200, № 0000222200 від 09 вересня 2013 року та № 0001681700, № 0001671700 від 13 вересня 2013 року.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2014 року, адміністративний позов задоволено повністю.
Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2014 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року. За результатами перевірки складено акт від 30 серпня 2013 року № 65/22-018/32580463.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 квартал 2011 року на суму 1292,00 грн.; п.138.2, пп.138.8.1, пп.138.8.5 п. 138.8, пп.138.10.2, пп. 138.10.4, пп. 138.10.5 п. 138.10, п. 138.12 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток на 3323305,00 грн.; п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198; п.199.1, п.199.3, п.199.4 ст.199; п.201.1, п.201.11, п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість на 485931,00 грн. та завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на 2376458,00 грн.; абз. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на доходи фізичних осіб на 1979,21 грн.; п.239.2. ст.239 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено несвоєчасне подання розрахунку суми збору за першу реєстрацію транспортних засобів за 2012 рік по автокрану МАЗ КС-45729А-0-01.
У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 09 вересня 2013 року: №0000202200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 4220664,00 грн., в тому числі за основним платежем - на 3324597,00 грн., за штрафними санкціями - на 896067,00 грн.; № 0000192200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 728897,00 грн., в тому числі за основним платежем - на 485931,00 грн., за штрафними санкціями - на 242966,00 грн.; № 0000232200, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 2376458,00 грн.; № 0000222200, яким до позивача застосовано 170,00 грн. штрафних санкцій; та від 13 вересня 2013 року: № 0001681700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 50,25 грн., в тому числі за основним платежем - на 40,50 грн., за штрафними санкціями - на 9,75 грн.; № 0001671700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 2133,14 грн., в тому числі за основним платежем - на 1938,71 грн., за штрафними санкціями - на 194,43 грн.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Щодо правомірності визнання протиправними та скасування судами попередніх інстанцій податкових повідомлень-рішень від 09 вересня 2013 року № 0000202200, № 0000192200, № 0000232200, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції, яка була чинна на момент спірних правовідносин) (далі по тексту - Закон № 334/94-ВР) валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Зазначений пункт містить загальне визначення валових витрат.
Пункт 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.
В силу підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпункт 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР встановлює, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Водночас, загальне визначення валових витрат повинно тлумачитись у системному зв'язку з визначенням господарської діяльності, наведеному в пункті 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відповідно до частини 1 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (частина 2 статті 3 Господарського кодексу України).
Сервисы для юристов