Постанова ВАСУ від 31.03.2015 року

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2015 р. м. Київ К/9991/1521/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.

суддів Заїки М.М.

Ліпського Д.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства фінансів України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Луганської області, Міністерства фінансів України про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок розміру заробітної плати та надбавки за вислугу років,

встановила:

У серпні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Луганської області, Міністерства фінансів України про визнання неправомірними дії відповідачів щодо ненарахування та невиплати заробітної плати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 та зобов'язання здійснити перерахунок розміру заробітної плати та надбавки за вислугу років.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року, позов ОСОБА_2 було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Апеляційного суду Луганської області щодо не проведення перерахунку заробітної плати позивача з 19.08.2009 з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 в редакції станом до 31.12.2005 та неподання до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу позивача з зазначенням розміру заробітної плати виходячи із 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року до 2 серпня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків та з 3 серпня 2009 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас; визнано незаконною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати позивача з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року до 2 серпня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків та з 3 серпня 2009 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас; визнано незаконною бездіяльність Міністерства фінансів України, щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати позивача з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат станом на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року до 2 серпня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків та з 3 серпня 2009 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас; зобов'язано Апеляційний суд Луганської області провести перерахунок позивачеві з 22 травня 2008 року до 2 серпня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків та з 03 серпня 2009 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року перерахунок заробітної плати, визначивши її розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат. Після проведення перерахунку здійснити виплату недоплачених сум з утриманням обов'язкових податків та зборів з одночасним поданням до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу; зобов'язано Міністерство фінансів України профінансувати вказані виплати; зобов'язано Державну судову адміністрацію України виділити апеляційному суду Луганської області з єдиного рахунку Державного бюджету України № 35213015004024, відкритого у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої з 22 травня 2008 року до 2 серпня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків та з 3 серпня 2009 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року заробітної плати, обчисленої з урахуванням посадового окладу, виходячи з 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених законом на момент проведених виплат з 19.08.2009 року з урахуванням раніше проведених виплат. В решті позовних вимог відмовлено.

Міністерство фінансів України подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 з 18 грудня 1987 року працює суддею Апеляційного суду Луганської області.

Нарахування посадового окладу позивача обчислювалося з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року № 1243, тобто виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на 2007 - 2010 роки.

Наведене, на думку позивача, порушує його конституційні права на оплату праці судді, оскільки частина заробітної плати позивачу не виплачена.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з часу набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року у справі №2/174, зокрема з 19 серпня 2009 року, позивач мав право на отримання заробітної плати згідно статті 44 Закону України "Про статус суддів" та постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці суддів", тобто, з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 44 Закону України "Про статус суддів" заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

Разом з тим, на рівні Закону України "Про статус суддів" посадові оклади професійних суддів не встановлювались, а тому на реалізацію цього закону постановою Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03 вересня 2005 року № 865, яка набрала законної сили з 1 січня 2006 року, затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.

Постановою Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року № 1243 встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865" від 31 грудня 2005 року № 1310 доповнено постанову Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 пунктом 4-1 наступного змісту: "Установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться".

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року визнано протиправним та скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03 вересня 2005 року № 865.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року вказану постанову залишено без змін. Питання щодо повороту виконання судового рішення не прийнято.

Водночас, визнання незаконним пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865, при наявності постанов Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 та від 31 грудня 2005 року № 1310, які також стосуються питання обчислення заробітної плати суддів, не давало підстав відповідачу у період з 03 грудня 2007 року (дата набрання постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року законної сили) до 01 січня 2012 року (дата втрати чинності скасованої нею постанови Кабміну) здійснювати виплату заробітної плати у заявлених розмірах.

В подальшому, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанову Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865. Питання щодо повороту виконання судового рішення не прийнято.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року скасовано вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування зазначених постанов Кабінету Міністрів України.