Постанова ВАСУ від 31.01.2024 року у справі №140/12235/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Київ

справа № 140/12235/21

адміністративне провадження № К/990/28318/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Гімона М.М., Хохуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 (суддя Волдінер Ф.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2023 (головуючий суддя Ільчишин Н.В., судді: Довгополов О.М., Гуляк В.В.) у справі № 140/12235/21 за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2021 року Головне управління ДПС у Волинській області (далі також - відповідач, контролюючий орган) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також - відповідачка) про стягнення податкового боргу в сумі 501214,78 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, контролюючий орган посилався на те, що ОСОБА_1 має податковий борг, який виник внаслідок несплати грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями № 0115101307 від 11 вересня 2017 року та № 0167751307 від 05 жовтня 2017 року. Зазначені податкові повідомлення-рішення не оскаржувались, відповідно, грошові зобов`язання набули статусу узгоджених.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року, позовну заяву було залишено без розгляду.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року скасовано ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про звернення контролюючого органу до суду з цим позовом поза межами строку, встановленого ПК України, та, як наслідок, безпідставно залишили позов без розгляду.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2023 року, в задоволенні позову відмовлено.

В ході розгляду справи судами встановлено, що за період господарської діяльності як суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 виник податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), внаслідок несплати грошових зобов`язань згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 11 вересня 2017 року №0115101307 в сумі 194782,00 грн основного платежу, 48695,50 грн штрафних санкцій; від 05 жовтня 2017 року №0167751307 в сумі 100601,00 грн основного платежу, 50300,50 грн штрафних санкцій. Загальна сума боргу по даному податку становить 501214,78 грн.

У зв`язку з несплатою грошових зобов`язань, контролюючим органом було сформовано вимогу про сплату боргу від 24.10.2016 №70260-16.

На час звернення позивача до суду, податкові повідомлення-рішення відповідачкою не оскаржувались ні в адміністративному, ні в судовому порядку. Таким чином, контролюючий орган, вважаючи податковий борг за даними податковими повідомленнями-рішеннями узгодженим, звернувся до суду з позовом про його стягнення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, позицію якого підтримав й апеляційний суд, виходив з того, що контролюючим органом не доведено належними доказами, що сума податкового боргу у розмірі 501214,78 грн є узгодженою.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач та подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, контролюючий орган посилається на безпідставність висновків судів попередніх інстанцій про те, що подані позивачем на підтвердження надіслання відповідачці податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги документи не містять інформації, який саме документ було вкладено в поштові відправлення, оскільки жоден нормативно-правовий акт не зобов`язує контролюючий орган підтверджувати вміст конверту. Наголошує, що матеріалами справи підтверджено факт наявності у відповідачки узгодженого грошового зобов`язання, його несплати у встановленому порядку та строки, а відтак наявність підстав для задоволення позову.

Підставами касаційного оскарження вказано пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Верховний Суд ухвалою від 17 жовтня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

У відзиві на касаційну скаргу, відповідачка просить залишити останню без задоволення та закрити касаційне провадження у справі. Вважає, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постановах Верховного Суду, на які посилається контролюючий орган у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, а відтак наявні підстави для закриття касаційного провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлений законом.

Положеннями підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.