Постанова ВАСУ від 30.11.2015 року

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2015 р. м. Київ К/9991/24436/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Максименка В.О.

відповідача Шила М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» та Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників (правонаступника Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.06.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012

у справі №2а-5388/11/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.06.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0001954310/0 від 28.12.2010, прийняте СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП, в частині визначення ПАТ «Креді Агріколь Банк» податкових зобов?язань з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 66817,20 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 133634,40 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП №0001954310/0 від 28.12.2010 в повному обсязі; та за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.55 КАС України у справі проведено заміну сторони відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на правонаступника Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт № 649/43-10/14361575 від 15.12.2010.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.1.3, п.1.15, пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1, пп.4.2.6 п.4.2 ст. 4, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9, пп. 11.2.1 п.11.2 ст. 11, пп.20.3.2 п.20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

28.12.2010, на підставі акта перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення №0001954310/0, яким визначено суму податкового зобов?язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 75329,72 грн., а також нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 150659, 44 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог п. 1.3, п. 1.15, пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та, відповідно, для визначення позивачу суми податкового зобов?язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 66817,20 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 133634,40 грн., стало встановлення факту утримання позивачем податку з доходів фізичних осіб з нарахованих та виплачених доходів громадянам ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_10, у січні 2010 року за ставкою 15 %, а не 30%.

Відповідно до пп. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Суди попередніх інстанцій встановивши, що громадянам ОСОБА_6 з 26.06.2008 видана посвідка на тимчасове проживання на території України серії НОМЕР_1, ОСОБА_10 з 23.04.2009 видана посвідка на тимчасове проживання на території України серії НОМЕР_2, ОСОБА_7 з 17.04.2009 видана посвідка на тимчасове проживання на території України серії НОМЕР_3, а також, що зазначені громадяни Франції у 2010 році перебували на території України більше 183 днів, дійшли висновку, що вони є фізичними особами-резидентами в розумінні положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а відтак на них не поширюється положення п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» про подвійний розмір ставки податку з доходів фізичних осіб.