ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2026 року
м. Київ
справа №520/9329/24
адміністративне провадження № К/990/49545/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року (судді: Катунов В.В., Подобайло З.Г., Чалий І.С.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 09 березня 2022 року по 28 лютого 2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 09 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01 січня 2023 року по 28 лютого 2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09 березня 2022 року по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 09 березня 2022 року по 28 лютого 2023 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Після звільнення з військової служби з`ясував, що відповідач протиправно не нараховував та не виплачував йому грошове забезпечення з 09 березня 2022 року по 28 лютого 2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифних коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, що передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 в редакції, яка діяла до змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, які скасовані в судовому порядку в рамках розгляду справи № 826/6453/18, та виходячи з відсутності з 01 січня 2022 року та з 01 січня 2023 року застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 09 березня 2022 року по 28 лютого 2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 09 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01 січня 2023 року по 28 лютого 2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач з 09 березня 2022 року під час визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, а також інших складових його грошового забезпечення протиправно не застосовував як розрахункові величини розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений законом станом на 1 січня 2022 року та 1 січня 2023 року відповідно. За таких обставин суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 09 березня 2022 року по 28 лютого 2023 року із застосуванням механізму визначення посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти, та уважав за необхідне зобов`язати військову частину НОМЕР_2 вчинити відповідні дії. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про передчасність заявлення позовної вимоги щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні за період з 09 березня 2022 року до дня фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення, оскільки на момент розгляду справи відповідач виплату зазначених сум ще не здійснив. З огляду на це у задоволенні відповідної позовної вимоги відмовив.
Не погоджуючись з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року, ОСОБА_2 та військова частина НОМЕР_2 подали апеляційні скарги.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено; в задоволенні апеляційної скарги військової частини НОМЕР_2 відмовлено; рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 у справі № 520/9329/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 скасовано та ухвалено в цій частині ухвалено нову постанову, якою позов задоволено. Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні зі служби за період з 01 березня 2022 року по 01 вересня 2022 року в сумі 328 541,40 грн. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач у період з 09 березня 2022 року по 28 лютого 2023 року протиправно не здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу із застосуванням як розрахункових величин прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 1 січня 2022 року та 1 січня 2023 року відповідно. Водночас суд апеляційної інстанції вважав помилковим висновок суду першої інстанції про передчасність заявлення вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні, зазначивши, що така вимога є похідною від вимоги про виплату належного позивачу грошового забезпечення. З огляду на це суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні зі служби за період з 01 березня 2022 року по 01 вересня 2022 року у сумі 328 541,40 грн.
Згодом, військова частина НОМЕР_1 , уважаючи рішення суду першої інстанції від 19 червня 2024 року таким, що зачіпає її права, інтереси та обов`язки, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції від 19 червня 2024 року в частині задоволених позовних вимог, та ухвалити нове рішення про відмову в їх задоволенні.
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року та 29 вересня 2025 року військовій частині НОМЕР_1 поновлено процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі №520/9329/24; відкрито апеляційне провадження за її апеляційною скаргою та зупинено дію зазначеного рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про залучення її до участі у справі у статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Оскаржуваною ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі №520/9329/24 на підставі пункту 3 частини першої статті 305 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) закрито.
Приймаючи таке рішення, апеляційний суд виходив із того, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі № 520/9329/24 питання про права, інтереси чи обов`язки військової частини НОМЕР_1 не вирішувалося.
Як зазначив суд апеляційної інстанції, спірні правовідносини виникли між позивачем - ОСОБА_1 та відповідачем - військовою частиною НОМЕР_2 .
При цьому позивач визначив відповідачем саме військову частину НОМЕР_2 , яку суд першої інстанції під час вирішення питання про відкриття провадження у справі та, в подальшому, під час розгляду справи, визнав належним відповідачем, водночас суд першої інстанції не вважав за необхідне залучити як відповідача або третю особу військову частину НОМЕР_1 , відповідних клопотань від останньої та від сторін у справі не надходило.
Сервисы для юристов