ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2026 року
м. Київ
справа № 520/11936/25
адміністративне провадження № К/990/42705/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 520/11936/25
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області про стягнення суддівської винагороди, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року (суддя Садова М. І.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2025 року (суддя-доповідач - Жигилій С.П., судді: Макаренко Я.М., Перцова Т.С.)
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (далі також - відповідач), у якому просив стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області на користь судді Коломацького районного суду Харківської області ОСОБА_1 різницю недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 1 січня 2021 року до 9 жовтня 2023 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 2021 рік - 2270.00 грн; на 2022 рік - 2481.00 грн; на 2023 рік - 2684.00 грн з урахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області про стягнення суддівської винагороди залишено без руху. Надано позивачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Залишаючи позов без руху, суд першої інстанції зазначив, що спірні правовідносини в частині вимог про перерахунок суддівської винагороди за період, починаючи з 19 липня 2022 року, підлягають регулюванню статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у редакції Закону України від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-ІХ), яка передбачає тримісячний строк звернення до суду, та дійшов висновку про його пропуск позивачем.
21 травня 2025 року на виконання вимог ухвали суду позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій на обґрунтування поважності причин його пропуску зазначено, що правовідносини, пов`язані з проходженням ним публічної служби, тривають з 13 лютого 2012 року та на момент звернення до суду не були припинені. У зв`язку з цим позивач вважав, що право на звернення до суду із заявленими позовними вимогами не обмежується будь-яким процесуальним строком, а положення Закону № 2352-IX на спірні правовідносини не поширюються. Окрім того, на обґрунтування дотримання строку звернення до суду позивачем вказано про те, що частина спірного періоду, а саме з 19 липня 2022 року до 30 червня 2023 року, охоплювалася дією Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX, яким передбачено продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду із позовними вимогами за період з 19 липня 2022 року до 9 жовтня 2023 року відмовлено.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області про стягнення суддівської винагороди, в частині позовних вимог щодо стягнення з територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області на користь судді Коломацького районного суду Харківської області ОСОБА_1 різницю недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 19 липня 2022 року до 9 жовтня 2023 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 2022 рік - 2481,00 грн; на 2023 рік - 2684,00 грн, з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, за період з 19 липня 2022 року до 9 жовтня 2023 року - повернуто позивачу.
Правовою підставою для повернення позовної заяви слугували частина друга статті 123 та пункт 9 частини четвертої статті 169 КАС України.
Мотивуючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що оклад є щомісячним періодичним платежем, розмір якого відомий особі, яка його отримує, а відтак така особа має реальну та об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість і вчинити активні дії для отримання інформації щодо рішення, на підставі якого оклад було призначено або перераховано, його складових, порядку їх обчислення та нормативно-правових актів, якими визначено відповідний розрахунок.
Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач міг дізнатися про порушення свого права отримавши суддівську винагороду за липень 2022 року, у цьому ж місяці та установити, що така обчислена виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102,00 грн.
Крім того, судом вказано, що надана позивачем довідка про проходження військової служби та перебування на курсах перепідготовки і підвищення кваліфікації у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут не є належним доказом поважності причин пропуску строку звернення до суду, оскільки не підтверджує існування обставин, які об`єктивно унеможливлювали подання позову у межах спірного періоду.
Відтак, Харківським окружним адміністративним судом зазначено, що звертаючись до суду із цим позовом, позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду щодо вимог, які стосуються періоду з 19 липня 2022 року до 9 жовтня 2023 року.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2025 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року - без змін.
Погоджуючись із висновком суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду, апеляційним судом зазначено, що продовження тримісячного строку на період дії карантину не виключає застосування статті 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-ІХ до правовідносин, які виникли після 19 липня 2022 року.
Таким чином, апеляційним судом констатовано, що позивач мав звернутися до суду протягом трьох місяців після 30 червня 2023 року щодо вимог за період з 19 липня 2022 року до 30 червня 2023 року, щодо вимог за період з 1 липня 2023 року до 9 жовтня 2023 року, у межах тримісячного строку з дня, коли дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, проте звернувся з позовом лише 12 травня 2025 року, у зв`язку з чим погодився з висновком суду першої інстанції про повернення позовної заяви на підставі частини другої статті 123 КАС України та пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України через пропуск встановленого законом строку звернення до суду за відсутності поважних причин такого пропуску.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
Сервисы для юристов