ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 620/3832/25
адміністративне провадження № К/990/39018/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів: Білак М. В., Мацедонської В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Слєпченка Сергія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року (суддя Соломко І. І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року (судді: Ключкович В. І., Беспалов О. О., Вівдиченко Т. Р.) у справі № 620/3832/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2025 року адвокат Слєпченко С. А., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій та їх обґрунтування
2. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року адміністративний позов залишено без руху для усунення недоліків шляхом подання пояснення, письмового підтвердження проходження позивачем на день звернення до суду військової служби та надання доказів адміністративної процесуальної дієздатності.
3. Чернігівський окружний адміністративний суд ухвалою від 12 травня 2025 року відмовив у задоволенні заяви представника позивача Слєпченка С. А.; позовну заяву адвоката Слєпченка С. А., який діє в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії разом з доданими до неї матеріалами повернув особі, яка її подала, оскільки недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не усунуто.
4. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 15 вересня 2025 року апеляційну скаргу адвоката Слєпченка С. А., який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишив без задоволення. Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року - залишив без змін.
5. Суд апеляційної інстанції указав, що делегування представнику процесуальних прав та обов`язків може бути здійснено лише в тій мірі та обсязі, що належать фізичній особі. Як убачається з матеріалів справи та не є спірним, з 03 травня 2024 року військовослужбовець ОСОБА_1 вважається зниклим безвісти за особливих обставин на підставі Закону України від 12 липня 2018 року № 2505-VII «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» (далі - Закон № 2505-VII). На момент розгляду апеляційної скарги, Шостому апеляційному адміністративному суду не надано відомостей про зміну фактичних обставин справи щодо зникнення безвісти за особливих обставин ОСОБА_1 .
6. Аналізуючи зміст Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) щодо повноважень представляти інтереси ОСОБА_1 адвокатом Слєпченком С. А., враховуючи відсутність документів, які б спростовували його статус зниклого безвісти за особливих обставин, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що даний представник не довів наявність достатніх правових підстав для підписання позовної заяви у справі № 620/3832/25.
7. За висновком суду апеляційної інстанції в спірному випадку, адвокат Слєпченко С. А., звертаючись до адміністративного суду в інтересах особи зниклої безвісти за особливих обставин, не довів її дійсної волі на подання відповідного адміністративного позову, що вірно виснував суд першої інстанції та не спростував апелянт за змістом доводів апеляційної скарги.
8. Отже, Шостий апеляційний адміністративний суд указав, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому, підстав для її скасування не вбачається.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог
9. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, адвокат Слєпченко С. А. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на частину четверту статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначив про неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
10. На думку скаржника, факт зникнення особи та навіть реєстрація її як «зниклої безвісти за особливих обставин» не є тотожним визнанню її недієздатною або безвісно відсутньою судом. До моменту ухвалення відповідного судового рішення діє презумпція дієздатності особи. Отже, лише на підставі листа військової частини про те, що позивач «вважається безвісти відсутнім», суд не має підстав для висновку про втрату ним адміністративної процесуальної дієздатності в розумінні статті 43 КАС України.
11. Адвокат Слєпченко С. А. зауважив, що представник, діючи на підставі договору та ордеру, не зобов`язаний доводити дієздатність свого клієнта, якщо відсутнє рішення суду про визнання його недієздатним або безвісно відсутнім. Навпаки, якщо суд має сумніви, він повинен був би зобов`язати сторони надати докази наявності рішення суду про визнання ОСОБА_1 безвісно відсутнім або недієздатним. Лист військової частини таким доказом не є, він лише констатує факт зникнення та внутрішній облік.
12. Крім того, сам факт зникнення особи безвісти не є підставою для автоматичного припинення дії договору про надання правничої допомоги чи представництва за довіреністю.
13. На переконання скаржника, оскільки позивач станом на момент подання позову (04 квітня 2025 року) не був визнаний судом безвісно відсутнім, недієздатним чи оголошений померлим, договір про надання правничої допомоги, укладений 01 квітня 2024 року (тобто до його зникнення 03 травня 2024 року), продовжував діяти. Відповідно, ордер, виданий на підставі цього договору, також зберігав чинність, і адвокат мав усі законні повноваження на подання позовної заяви та представництво інтересів позивача в суді.
14. Адвокат Слєпченко С. А. також указав, що згідно з презумпцією дієздатності, ОСОБА_1 вважається таким, що має повну цивільну та адміністративну процесуальну дієздатність (стаття 43 КАС України), доки інше не встановлено судом. Отже, залишення позову без руху за таких обставин є порушенням права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та ефективний захист його прав, гарантованих Конституцією України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
15. На підставі викладеного скаржник просить скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Сервисы для юристов