Постанова ВАСУ від 30.04.2026 року у справі №460/18141/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 460/18141/25

адміністративне провадження № К/990/370/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів - Смоковича М.І., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дзундза Юрій Романович, на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року(суддя: Нор У.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року (судді: Шевчук С.М., Кухтей Р.В., Нос С.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 23 квітня 2021 року з урахуванням дня фактичної виплати 22 серпня 2022 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплат індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 23 квітня 2021 року з урахуванням дня фактичної виплати 22 серпня 2022 року.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, порушивши вимоги статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», не виплатив на його користь компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути її недоліки шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

Судом першої інстанції зазначено, що індексація грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 23 квітня 2021 року була виплачена позивачу 22 серпня 2022 року. Позов у цій справі подано позивачем 03 жовтня 2025 року, тобто з пропуском встановленого строку звернення до адміністративного суду. Питання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду позивач не порушував та заяви про поновлення такого строку не заявляв.

На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від позивача до суду першої інстанції надійшла заява, у якій він просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновити такий строк. У цій заяві він зазначив, що дата фактичної виплати грошового забезпечення не впливає на визначення періоду, за який підлягає нарахуванню компенсація втрати частини доходів, оскільки право на таку компенсацію виникає незалежно від того, чи були відповідні суми попередньо нараховані, але не виплачені. Крім того, позивач вказав, що його звільнення з військової служби відбулося до 19 липня 2022 року, а спірні правовідносини стосуються періоду з 01 грудня 2015 року по 23 квітня 2021 року, а отже до них підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України в редакції, чинній до 19 липня 2022 року, відповідно до якої звернення до суду з такими вимогами не обмежується будь-яким строком.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року позивачу продовжено процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлений ухвалою від 07 жовтня 2025 року.

Судом першої інстанції зауважено, що позивач, попри посилання на дату звільнення з військової служби та період затримки виплати доходу, просить суд зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням термінів виплат індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по день її фактичної виплати 22 серпня 2022 року. При цьому зазначено, що відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» нарахування і виплата такої компенсації здійснюються у чітко визначений строк - у тому ж місяці, в якому проводиться виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов`язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати. Таким чином посилання позивача на непоширення строків звернення до суду у спірних правовідносин судом розцінено як необґрунтовані. Водночас судом зазначено, що в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які б підтверджували поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду.

На виконання вимог ухвали суду від позивача до суду першої інстанції надійшла заява, у якій він просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновити такий строк. При цьому наведені ним доводи за своїм змістом є тотожними тим, що були викладені у попередній заяві.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії повернуто особі, яка її подала.

Судом першої інстанції визнано необґрунтованими доводи позивача щодо причин пропуску строку звернення до суду. Судом підкреслено, що спір у цій справі виник у зв`язку з невиплатою позивачу компенсації втрати частини доходів у звязку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення. Відповідно до статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» така компенсація виплачується у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Судом першої інстанції установлено, що індексація грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 23 квітня 2021 року була виплачена відповідачем на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року у справі №460/9457/21 - 22 серпня 2022 року. Виходячи з наведеного, судом зазначено, що саме з дати виплати позивачу належного грошового забезпечення (22 серпня 2022 року) позивач був обізнаний про можливе порушення свого права, а отже, з цієї дати почався перебіг строку звернення до суду з вимогами про виплату відповідної компенсації. При цьому враховано, що станом на 22 серпня 2022 року стаття 233 КЗпП України діяла у редакції Закону № 2352-IX, згідно з якою строк звернення працівника до суду обмежувався трьома місяцями з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Оскільки з позовом у цій справі позивач звернувся лише 03 жовтня 2025 року, судом констатовано пропуск встановленого строку звернення до суду. Судом відхилено доводи позивача щодо іншого моменту початку перебігу строку звернення до суду з цим позовом, зазначивши, що предметом спору є саме виплата компенсації за несвоєчасну виплату доходу, яка має бути здійснена у місяці погашення заборгованості. Відтак початок перебігу строку не може пов`язуватися з періодом, за який нараховувалася індексація, а визначається моментом її фактичної виплати.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції повною мірою погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що судом першої інстанції правильно установлено обставини справи, а оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дзундза Юрій Романович, посилаючись на порушення судами першою та апеляційною інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник зазначає, що спірні правовідносини стосуються виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01 грудня 2015 року по 23 квітня 2021 року. З огляду на це, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19 липня 2022 року, відповідно до якої строк звернення до суду у справах, пов`язаних із порушенням законодавства про оплату праці, не обмежувався. На думку скаржника, помилковими є висновки судів попередніх інстанцій, які пов`язали початок перебігу строку звернення до суду з цим позовом з моментом виплати йому індексації грошового забезпечення. Він зазначає, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду, право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати особа набуває незалежного від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. На переконання скаржника, неправильне застосування судами норм процесуального права призвело до безпідставного повернення позовної заяви у цій справі.