ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 240/6128/25
адміністративне провадження № К/990/41915/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №240/6128/25
за позовом ОСОБА_1 до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року, прийняту в складі судді Нагірняка М.Ф., та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Сторчака В. Ю., суддів Граб Л.С. Матохнюка Д.Б.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Військового інституту Київського національного університету ім. Т. Шевченка щодо обчислення та виплати йому з 04.08.2022 по 18.09.2024 належних у вказаних період виплат без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024;
- зобов`язати Військовий інститут Київського національного університету ім. Т. Шевченка здійснити з 04.08.2022 по 18.09.2024 перерахунок належного йому грошового забезпечення (основних та додаткових його складових), грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 і провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язати Військовий інститут Київського національного університету ім. Т. Шевченка нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» - за період з 04.08.2022 по день фактичної виплати перерахованого грошового забезпечення.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
2. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з пропущенням встановленого строку звернення до суду та запропоновано позивачу протягом десяти днів надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням поважних підстав для такого поновлення та наданням відповідних підтверджуючих доказів.
3. На виконання вказаної ухвали позивач подав до суду заяву про поновлення процесуального строку для звернення до суду, в якій зазначив, що відповідач, всупереч вимогам статей 116 та 233 Кодексу законів про працю України при виключенні його із списків особового складу не надав письмового повідомлення про суми нараховані та виплачені позивачу при звільненні (переведенні). Позивач посилався на те, що він не міг передбачити протиправну поведінку відповідача під час нарахування та виплати йому грошового забезпечення за час проходження військової служби та при виключенні зі списків особового складу Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Отже, на думку позивача, про порушення своїх прав, а саме невиплату відповідачем сум грошового забезпечення за час проходження військової служби у розмірі, встановленому чинним законодавством України, він дізнався, отримавши лист відповідача 01.02.2025 та відповідні розрахунки.
4. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу.
5. Вказані судові рішення мотивовані тим, що згідно з наказом начальника Військового інституту Київського національного університету імені Т.Шевченка від 18.09.2024 №265 позивач виключений зі списків особового складу з 18.09.2024. Суди уважали, що з 18.09.2024 позивач був обізнаний про порушення своїх прав, оскільки в день звільнення з військової служби із грошового атестату йому достовірно було відомо про спірні розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, спірні суми виплачених допомог та індексації, тощо. Однак, звернувся до суду з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати в період з 04.08.2022 по 18.09.2024 грошового забезпечення у належному розмірі лише 05.03.2025, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду, визначеного статтею 233 КЗпП України.
6. Суди попередніх інстанцій зазначали про те, що ні в позовній заяві, ні в заяві про поновлення строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено жодних доводів, які б свідчили про наявність конкретних причин, що перешкоджали йому з дати виключення зі списків особового складу Військового інституту Київського національного університету імені Т.Шевченка звернутися до суду за захистом порушеного права. Тому суди визнали неповажними наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду та відмовили у поновленні такого строку.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись із ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
8. Підставою для оскарження судових рішень в касаційному порядку позивач зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального права, а саме статті 233 Кодексу законів про працю України.
9. У касаційній скарзі позивач зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій було неправильно визначено момент, коли він дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України, оскільки законодавець у вказаній правовій нормі пов`язав початок перебігу строку звернення до суду не з моменту звільнення, а з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені особі при звільненні. Однак відповідач при виключенні позивача із списків особового складу не надав йому письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні. Також касатор посилається на те, що відповідач не доводив до його відома розмір складових виплаченого грошового забезпечення.
10. Касатор вказує на те, що 01.02.2025, отримавши лист відповідача, він дізнався про порушення своїх прав, а саме невиплату йому відповідачем сум грошового забезпечення за час проходження військової служби у розмірі, встановленому чинним законодавством України. Отже, отримавши достовірну та документально підтверджену інформацію про обсяг і характер виплачених сум, а також прожитковий мінімум, який було застосовано при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення, позивач у березні 2025 року звернувся до суду із цим позовом, тобто із дотримання тримісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 233 Кодексу законів про працю України.
IV. Позиція інших учасників справи
Сервисы для юристов