Постанова ВАСУ від 30.04.2026 року у справі №240/4039/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 240/4039/25

адміністративне провадження № К/990/3164/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І. В.,

суддів: Білак М. В., Мацедонської В. Е.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2026 року (суддя-доповідач Смілянця Е. С., судді Полотнянко Ю. П., Драчук Т. О.) у справі № 240/4039/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

1. У лютому 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивача за період з 22 жовтня 2023 року по 14 грудня 2024 року із урахуванням абзацу 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 22 жовтня 2023 року по 14 грудня 2024 року у фіксованій величині 4 098,51 грн в місяць, відповідно до норм абзацу 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

2. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач при визначенні розмірів належної йому індексації в період з 22 жовтня 2023 року до дня звільнення не врахував положення пункту 5 Порядку № 1078 та не визначив розмір належної з березня 2018 року індексації як різницю між таким розміром індексації та розміром підвищення його грошового забезпечення 22 жовтня 2023 року по 14 грудня 2024 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу.

5. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 грудня 2025 року апеляційну скаргу позивача залишив без руху, запропонував останньому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

6. Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено 28 жовтня 2025 року, при цьому, апеляційну скаргу на зазначене рішення відповідачем подано 11 грудня 2025 року, тобто із порушенням вимог встановлених статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Також позивач клопотав про поновлення строку на апеляційне оскарження без зазначення поважності причин пропуску такого строку.

7. На виконання ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху позивач подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року, мотивувавши її тим, що у зв`язку з безпосереднім виконанням бойових завдань (підтверджується виписками із банку про надходження додаткової винагороди за виконання бойових завдань) не мав змоги належним чином відслідковувати про ухвалене рішення судом першої інстанції, що і призвело до пропущення строків звернення із апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції.

8. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02 січня 2026 року продовжив строк для усунення недоліків апеляційної скарги, передбачених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 17 грудня 2025 року, запропонував позивачу виконати вимоги цієї ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги протягом п`яти днів з моменту отримання ухвали, шляхом зазначення коли саме позивач ознайомився із оскаржуваним рішенням та які саме перешкоди заважали подати вчасно апеляційну скаргу, оскільки надані до суду апеляційної інстанції виписки із банку не підтверджують участь позивача в бойових діях і не є показником ознайомлення з оскаржуваним судовим рішенням.

9. На виконання вимог ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду 02 січня 2026 року позивач через Електронний суд подав заяву про усунення недоліків та повторно надав виписки із банку, які, на його думку, підтверджують безпосередню його участь в бойових діях.

10. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08 січня 2026 року визнав неповажними наведені позивачем причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року. Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

11. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неповажність підстав для поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції. Відомостей про дату ознайомлення із оскаржуваним рішенням суду першої інстанції та доказів безпосередньої участі при виконанні бойових завдань позивач до суду не надав.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

12. Від позивача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2026 року у справі № 240/4039/25, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

13. На обґрунтування касаційної скарги зазначає, що пропустив строк звернення до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою у зв`язку із безпосереднім виконанням бойових завдань, що підтверджується виписками із банку про надходження йому додаткової винагороди за виконання бойових завдань.

14. На думку скаржника, постійне виконання бойових / спеціальних завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, є поважною причиною пропуску строку на подання апеляційної скарги.