ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"30" березня 2016 р. м. Київ К/800/13147/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Шипуліної Т.М.,
за участю секретаря Титенко М.П.
представників сторін:
позивача не з'явився,
відповідача Крамаренко Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 рокута ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 рокуу справі2а/0470/4865/11за позовомДніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової службидоПублічного акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль»простягнення податкового боргу,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2010 року Державна податкова інспекція у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, правонаступником якої є Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі по тексту - позивач, Дніпродзержинська ОДПІ) звернулася до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» (далі по тексту - відповідач, ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль»), в якому, з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог, просила стягнути податковий борг з земельного податку у сумі 1005953,45 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року, позов задоволено.
Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.
Відповідач перебуває на обліку в Дніпродзержинській об'єднаній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби з 1991 року, як платник окремих видів податків, в тому числі, плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, що підтверджується копією довідки від 15 листопада 2001 року за № 22326/10-2811.
Відповідачем було подано до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську податкові розрахунки земельного податку за 2005 - 2010 роки, у яких він самостійно визначив належні до сплати податкові зобов'язання зі сплати земельного податку.
У зв'язку з непроведенням оплати зазначених податкових зобов'язань, у відповідача утворилась заборгованість, з метою стягнення якої податковий орган звернувся до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, що під час розгляду справи документально підтверджено існування у відповідача заборгованості зі сплати земельного податку. Посилання відповідача на пропущення позивачем строків звернення до суду не прийняті до уваги з огляду на встановлення факту звернення з позовом про стягнення частини суми заборгованості, яка утворилась у період 2002 - 2003 років, у грудні 2005 року.
Переглянувши рішення, прийняті судами першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Як встановлено судами та підтверджується наявним у матеріалах справи висновком №1364/1365-12 судово-економічної експертизи від 30 листопада 2012 року, станом на 01 січня 2004 року за відповідачем обліковувалась заборгованість зі сплати земельного податку в розмірі 1744097,35 грн.
За період з 2004 року по 2010 рік відповідачем проведено оплату поточних зобов'язань з земельного податку та у зв'язку з переплатою сума заборгованості зменшилась до 1117578,73 грн.
Посилання судів на пункт 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України №2181-ІІІ) на обґрунтування правомірності проведення податковим органом зарахування сплачених відповідачем сум в рахунок погашення заборгованості, а не за призначенням платежу, вказаного платником, колегія суддів вважає помилковим.
Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України №2181-ІІІ, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Сервисы для юристов