ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 року
м. Київ
справа № 620/11490/25
адміністративне провадження № К/990/23405/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Шарапи В.М. та Шевцової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 620/11490/25
за позовом першого заступника керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури в інтересах держави
до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою керівника Чернігівської обласної прокуратури
на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду у складі судді Падій В.В. від 25 грудня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Файдюка В.В., Бужак Н.П., Мєзєнцева Є.І., від 21 квітня 2026 року,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2025 року перший заступник керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури в інтересах держави (далі - Прокурор) звернувся до суду з позовом до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області (далі також - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області щодо забезпечення безкоштовним харчуванням дітей, які мають статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, та які навчаються в закладах дошкільної та загальної середньої освіти на території Новгород-Сіверської міської територіальної громади;
- зобов`язати Новгород-Сіверську міську раду Чернігівської області вчинити дії, спрямовані на забезпечення безкоштовним харчуванням дітей, які мають статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, та які навчаються в закладах дошкільної та загальної середньої освіти на території Новгород-Сіверської міської територіальної громади.
2. На обґрунтування позовних вимог Прокурор зазначав, що відповідач не забезпечує безкоштовне харчування дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, відповідно до статті 56 Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту» (далі - Закон № 2145-VIII), статті 35 Закону України від 06 червня 2024 року № 3788-IX «Про дошкільну освіту» (далі - Закон № 3788-IX).
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Чернігівський окружний адміністративний суд ухвалою від 25 грудня 2025 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року, залишив позовну заяву без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
4. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що Прокурор, порушючи статтю 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), не підтвердив підстави для представництва інтересів держави у суді, а саме потребу у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо; звернувся до суду з цим позовом в інтересах дітей, які проживають на території Новгород-Сіверської міської територіальної громади, а не держави.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, керівник Чернігівської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
6. На обґрунтування касаційної скарги керівник Чернігівської обласної прокуратури зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статей 53, 131-1 Конституції України, статті 23 Закону № 1697-VII, статей 1, 5 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-III), статей 56, 66 Закону № 2145-VIII, статей 33, 35 Закону № 3788-IX, та порушили положення статей 2, 6, 53, 75, 76, 77, 90, 242 КАС України, а також не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 11 червня 2024 року у справі № 925/1133/18 та висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07 листопада 2024 року у справі № 990/184/24, від 22 серпня 2018 року у справі № 818/1735/17, від 07 вересня 2018 року у справі № 824/2473/15, від 04 грудня 2019 року у справі № 826/6228/18, від 29 листопада 2022 року у справі № 240/401/19, від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а, від 05 листопада 2019 року у справі № 804/4585/18, від 03 грудня 2019 року у справі № 810/3164/18, від 01 червня 2022 року у справі № 260/1815/21.
Скаржник наголошує, що Прокурор звернувся до суду як самостійний позивач відповідно до частини п`ятої статті 53 КАС України, оскільки орган, уповноважений державою здійснювати функції щодо забезпечення безкоштовним харчуванням дітей пільгових категорій на території Новгород-Сіверської міської територіальної громади, є відповідачем у справі, а інший орган, наділений повноваженнями нагляду чи контролю за виконанням міською радою повноважень, визначених статтею 32 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», статтею 5 Закону № 2402-III, статтею 56 Закону № 2145-VIII та статтею 35 Закону № 3788-IX, відсутній.
Скаржник також зазначає, що незгода суду з наведеним у позовній заяві обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва не є підставою для залишення позову без розгляду і, посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99, стверджує, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, наявність якого підлягає самостійній оцінці суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом, а надмірна формалізація цього поняття, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів.
Керівник Чернігівської обласної прокуратури звертає увагу, що предметом позову є не захист прав конкретних дітей, а реалізація органом місцевого самоврядування державної політики у сфері охорони дитинства, оскільки держава законодавчо гарантувала безкоштовне харчування визначених категорій дітей у закладах освіти та поклала виконання цього обов`язку на органи місцевого самоврядування, а незабезпечення такого харчування порушує інтереси держави у сфері соціального захисту та охорони дитинства. Крім того, скаржник посилається на практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Менчинська проти російської федерації» (Menchinskaya v. russia, заява № 42454/02).
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
7. 21 травня 2026 року керівник Чернігівської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
8. Верховний Суд ухвалою від 03 червня 2026 року відкрив касаційне провадження.
Сервисы для юристов