ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 року
м. Київ
справа № 580/6733/25
адміністративне провадження № К/990/18493/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Бевзенка В.М. та Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року (ухвалене суддею-доповідачем Кульчицьким С.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року (ухвалену колегією суддів у складі: судді-доповідача Оксененка О.М., суддів: Ганечко О.М., Кузьменка В.В.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, Міноборони), в якому просив:
- визнати дії відповідача протиправними, які викладені у витязі з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28 лютого 2025 року №20/д;
- зобов`язати відповідача вчинити певні дії, а саме прийняти рішення щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 15000000,00 грн за загиблого батька ОСОБА_2 .
2. Позов обґрунтовано тим, що на час звернення позивача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги діяла редакція статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), яка відносила до кола осіб, що мають право на таку допомогу, дітей загиблого військовослужбовця незалежно від досягнення ними повноліття. Позивач вважає, що Міністерство оборони України безпідставно застосувало редакцію цієї норми, чинну на дату загибелі його батька, та протиправно відмовило у реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року, відмовлено у задоволенні позову.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що право на отримання одноразової грошової допомоги та коло осіб, які мають право на її призначення, визначаються за законодавством, чинним на дату загибелі військовослужбовця. Оскільки на 31 липня 2023 року стаття 16-1 Закону № 2011-XII надавала таке право лише дітям, які не досягли повноліття, а позивач на цю дату був повнолітнім, він не набув права на допомогу як дитина загиблого. Суди також зазначили, що Закон № 3515-IX, який розширив коло отримувачів допомоги, не має зворотної дії щодо повнолітніх дітей загиблих військовослужбовців.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
6. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судами першої і апеляційної інстанцій ухвалено оскаржувані судові рішення з неправильним застосуванням положень статей 24, 58 Конституції України, статті 16-1 Закону №2011-XII.
7. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано застосували до спірних правовідносин редакцію статті 16-1 Закону №2011-XII, яка діяла на момент загибелі військовослужбовця (31 липня 2023 року), а не ту, що була чинною на момент звернення із заявою (11 листопада 2024 року) та прийняття рішення комісією (28 лютого 2025 року).
8. На думку позивача, правовідносини щодо призначення одноразової грошової допомоги починаються з дати звернення особи з відповідною заявою і тривають до моменту прийняття рішення уповноваженим органом. Оскільки на момент подання заяви та розгляду документів Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 09 грудня 2023 року №3515-ІХ вже набрав чинності (тобто з 29 березня 2024 року), відповідач зобов`язаний був застосовувати чинну редакцію, яка включає повнолітніх дітей до кола осіб, що мають право на допомогу.
9. Скаржник наголошує, що суб`єкт владних повноважень позбавлений законної можливості приймати рішення на підставі норми права, яка втратила чинність. Застосування попередньої редакції закону, що обмежує право на виплату лише неповнолітнім дітям, призводить до дискримінації за віковою ознакою та датою смерті військовослужбовця, що суперечить положенням статей 24, 58 Конституції України.
10. Скаржник обґрунтовує свої доводи, посилаючись на правові позиції Верховного Суду щодо дії норм права у часі:
- постанова Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №803/1541/16, у якій зазначено, що у разі зміни регулювання до прийняття рішення, суб`єкт владних повноважень не може застосовувати нечинне законодавство.
- постанови Верховного Суду від 23 липня 2024 року у справі №280/3308/23 та від 02 жовтня 2024 року у справі №340/2273/23, у яких зазначено, що правовідносини щодо призначення допомоги тривають до моменту прийняття рішення комісією, і орган зобов`язаний застосовувати регулювання, чинне на момент прийняття рішення.
Сервисы для юристов