ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"29" липня 2015 р. м. Київ К/800/13996/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Лосєва А.М.,
Бившевої Т.М.,
Шипуліної Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу«ДСД від 16.07.2010 р. №1 між ТОВ «ПБК Буд-Бізнес» та ТОВ «Гурман 2007» на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2014 рокута ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2015 рокуу справі№826/14699/14за позовом«ДСД від 16.07.2010 р. №1 між ТОВ «ПБК Буд-Бізнес» та ТОВ «Гурман 2007»доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2014 року «ДСД від 16.07.2010 р. №1 між ТОВ «ПБК Буд-Бізнес» та ТОВ «Гурман 2007» (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) від 12 вересня 2014 року №0000451501 та №0000441501.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2015 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач правом надання заперечень на касаційну скаргу не скористався.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що «Договір про спільну діяльність від 16.07.2010 року № 1 - уповноважена особа ТОВ «ПБК Буд-Бізнес» та ТОВ «Гурман-2007» (код ЄДРПОУ 551064197) зареєстрований 16 грудня 2011 року в Святошинській районній у місті Києві державній адміністрації. Позивач перебуває на обліку в ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.
ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві у період з 11 по 22 серпня 2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, вересень, листопад, грудень 2013 року, січень, квітень, травень, червень 2014 року. За результатами зазначеної перевірки складено акт від 01 вересня 2014 року № 419/15-01-50/551064197.
Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем:
1) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за жовтень 2012 року на 2666,67 грн. та за лютий 2013 року на 6275,00 грн.;
2) статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», абзацу 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» від 29 грудня 2010 року №1246, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 2478973,00 грн. в тому числі: за квітень 2013 року у розмірі 701133,33 гривень, за травень 2013 року у розмірі 463200,00 гривень, за червень 2013 року у розмірі 270351,00 гривень, за вересень 2013 року у розмірі 474044,00 гривень, за листопад 2013 року у розмірі 18000, 00 гривень, за грудень 2013 року у розмірі 49404,00 гривень, за січень 2014 року у розмірі 256453,00 гривень, за квітень 2014 року у розмірі 3280,00 гривень, за травень 2014 року у розмірі 117500,00 гривень, за червень 2014 року у розмірі 116666,67 гривень., а також до заниження зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1473128, 46грн., в тому числі: за червень 2013 року у розмірі 220515,66 гривень, за вересень 2013 року у розмірі 44008,42 гривень, за листопад 2013 року у розмірі 552574,70 гривень, за грудень 2013 року у розмірі 400429,33 гривень, за січень 2014 року у розмірі 123547,00 гривень, за квітень 2014 року у розмірі 132053,33 гривень.
У зв'язку з виявленням зазначених порушень 12 вересня 2014 року відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000451501, яким за порушення статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», абзацу 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» від 29 грудня 2010 року №1246, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1841410, 58 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 1473128,46 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 368282,12 грн., а також №0000441501, яким за порушення статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», абзацу 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» від 29 грудня 2010 року №1246, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2478973,00 грн., у тому числі у звітних періодах: за жовтень 2012 року на 2666,67 грн. та за лютий 2013 року на 6275,00 грн. за квітень 2013 року у розмірі 701133,33 гривень, за травень 2013 року у розмірі 463200,00 гривень, за червень 2013 року у розмірі 270351,00 гривень, за вересень 2013 року у розмірі 474044,00 гривень, за листопад 2013 року у розмірі 18000,00 гривень, за грудень 2013 року у розмірі 49404,00 гривень, за січень 2014 року у розмірі 256453,00 гривень, за квітень 2014 року у розмірі 3280,00 гривень, за травень 2014 року у розмірі 117500,00 гривень, за червень 2014 року у розмірі 116666,67 гривень.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, щодо правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, оскільки належним чином оформлені документи не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг та поставленого товару. Крім того, податковим органом правомірно зменшено суму податкового кредиту позивача на суму, яка його контрагентом - продавцем не була віднесена до складу податкових зобов'язань. Також суди погодились із висновком податкового органу про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, які у паперовому та електронному вигляді підписані різними особами.
Не погоджуючись із рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, позивач посилається на їх прийняття без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
В силу пункту 198.2. названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
Сервисы для юристов