ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 580/1001/23
касаційне провадження № К/990/10300/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 (суддя Гайдаш В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2024 (головуючий суддя Файдюк В.В., судді Карпушова О.В., Мєзєнцев Є.І.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
УСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.11.2022 №6481/23-00-24-06-16.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), було створено такі умови, які призвели до неможливості стратегічно важливого підприємства для економіки України, яким є Товариство, належним чином виконувати свої обов`язки як роботодавця перед працівниками з виплати заробітної плати та відповідно сплати податків і зборів до бюджету, в тому числі прибуткового податку, військового збору та єдиного соціального внеску. Позивач вважає, що Товариство, як платник податків, умисно не створювало умов, які б мали на меті неналежне виконання вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а тому невиконання позивачем зазначених у спірному податковому повідомленні-рішенні вимог відбулось з незалежних від нього причин. Також, позивач зазначає, що контролюючий орган протиправно застосував до спірних правовідносин положення статті 125-1 ПК України, замість положень статті 124 ПК України.
Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 28.09.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2024, у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення. Суди виходили з того, що нормами ПК України не передбачено перенесення граничних термінів виконання податковим агентом податкового обов`язку, в частині сплати податку на доходи фізичних осіб, тому суд вважав необґрунтованими посилання позивача на факт створення постановами НКРЕКП умов, які призвели до неможливості належним чином виконувати свої обов`язки як роботодавця перед працівниками з виплати заробітної плати, сплати податків і зборів до бюджету. Також, суди виходили з того, що спеціальною статтею ПК України, яка встановлює відповідальність податкового агента за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати, є саме стаття 125-1 ПК України. Крім того, суди зазначили, що контролюючий орган під час перевірки розглянув пояснення Товариства щодо причин (обставин), що призвели до несвоєчасної сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб, та визнали їх необґрунтованими.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Підставою касаційного оскарження у цій справі скаржник визначає пункт 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Посилається на неправильне застосування судами в оскаржуваних рішеннях положень статей 109, 112, 125-1 ПК України без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №520/5026/22 щодо застосування статті 125-1 ПК України та від 02.07.2019 у справі № 826/10414/16, від 31.01.2020 у справі №821/819/17, від 10.08.2022 у справі №520/339/20, від 08.12.2022 у справі 520/9294/21 щодо застосування статей 109, 112 ПК України.
Вважає, що до правовідносин у цій справі судами попередніх інстанцій не застосовані висновки, сформульовані Верховним Судом у наведених постановах, в яких Суд звернув увагу на те, що для застосування санкцій, передбачених статтею 125-1 ПК України, необхідно не тільки встановити факт несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету, а й обов`язково встановити, що перерахування податку відбулося після виплати відповідного доходу (об`єкту оподаткування) або не відбулося взагалі.
Скаржник зазначає про помилковість висновку судів попередніх інстанцій про необхідність застосування до цих правовідносин положень статті 125-1 ПК України та зауважує про те, що у цій справі у разі встановлення наявності вини в діях Товариства мали бути застосовані норми статті 124 ПК України.
Позивач доводить, що Товариство перерахувало суми податку на доходи фізичних осіб до бюджету одночасно з виплатою заробітної плати або під час погашення заборгованості із виплати заробітної плати, що, в свою чергу, не може бути підставою для застосування штрафних санкцій відповідно до статті 125-1 ПК України, якою передбачена відповідальність за несвоєчасну сплату податків окремо від виплати доходу платнику податків. Товариство звертає увагу на те, що неправильне застосування відповідачем до нього вимог статті 125-1 ПК України призвело до збільшення суми штрафу на 377877,17 грн.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04.04.2024 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій, просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.04.2026 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 29.04.2026.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.06.2021 з урахуванням пункту 102.1 статті 102 ПК України, правильності обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 01.01.2015 по 30.06.2021, результати якої оформлені актом від 25.11.2021 №9162/23-00-07-0105/22800735 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення Товариством, зокрема, вимог підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 38.1 статті 38, абзацу 2 пункту 57.1 статті 57, підпунктів 168.1.1, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2 статті 176 ПК України, що мало вираз у несвоєчасному перерахуванні податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 14062505,43 грн., у тому числі: за 2017 рік - на суму 13105139,23 грн., за січень 2018 року - 957366,20 грн.
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що: перевіркою питань щодо утримання податку на доходи під час виплати (нарахування) самозайнятій особі доходу від здійснення нею підприємницької (незалежної, професійної) діяльності встановлено, що у період з 01.01.2017 по 30.06.2021 Товариством виплачено на користь ФОП ОСОБА_1 (податкова адреса: АДРЕСА_1 ) 49968,24 грн. за придбані освітлювальні прибори, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами (видатковою накладною №ЧН-1412 від 14.12.2020, платіжним дорученням № 14786 від 10.12.2020), проте не виконано як податковим агентом вимоги підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за грудень 2020 року на суму 8994,28 грн.; перевіркою дотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлено, що податок на доходи фізичних осіб за січень - червень, вересень - грудень 2017 року та січень 2018 року Товариством сплачувався з порушенням граничних термінів сплати. Узагальнена інформація про перераховані (сплачені) до бюджету з порушення граничного терміну сплати податку на доходи фізичних осіб (із зазначенням фактичної дати сплати) наведена у таблиці на 109-114 аркушах акту перевірки.
На вказаний акт перевірки Товариством були подані заперечення, за наслідками розгляду яких Управління рішенням від 20.12.2021 №25070/6/23-00-07-0114 залишило висновки акту перевірки без змін.
На підставі висновків акту перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 24.12.2021 №12574/2300071316 (форма «Д»), яким згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пунктом 124.1 статті 124 ПК України збільшив Товариству суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 8994,28 грн - за податковим зобов`язанням та на 961836,90 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого ДПС України рішенням від 02.09.2022 №10253/6/99-00-06-01-04-06 частково задовольнила скаргу Товариства, скасувала податкове повідомлення-рішення Управління від 24.12.2021 №12574/2300071316 в частині штрафних санкцій у розмірі 961836,90 грн. та зобов`язала контролюючий орган забезпечити застосування штрафних санкцій відповідно до вимог статті 125-1 ПК України та сформувати і прийняти нове податкове повідомлення-рішення.
З урахуванням висновків рішення ДПС України від 02.09.2022 №10253/6/99-00-06-01-04-06 Управління прийняло податкове повідомлення-рішення від 24.11.2022 №6481/23-00-24-06-16, яким згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пунктом 125-1.1 статті 125-1 ПК України збільшило Товариству суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 8994,28 грн - за податковим зобов`язанням та на 1339714,07 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за несплату сум податку на доходи фізичних осіб, з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, в терміни згідно з підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України.
Сервисы для юристов