ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 400/10557/24
адміністративне провадження № К/990/9894/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желтобрюх І.Л., суддів - Блажівської Н.Є., Шишова О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року (суддя Величко А.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року (судді: Семенюк Г.В., Шляхтицький О.І., Федусик А.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баштанка» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, -
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Баштанка» (далі - ТОВ «Баштанка», позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - ГУ ДПС у Миколаївській області, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження ГУ ДПС у Миколаївській області від 01..1.20 року № 195-рл (далі - розпорядження № 195-рл) про анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний № 14110414202100108, терміном дії з 09.04.2021 по 09.04.2026, видану ТОВ «Баштанка» за адресою місця зберігання: Україна, Миколаївська область, Баштанський район, с. Добре, вулиця Привокзальна, 34, та зобов`язати відповідача видалити запис про анулювання ліцензії.
Позовна заява аргументована тим, що відповідно до пункту 6 розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України від 18.06.2024 № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 3817-ІХ), який набрав чинності 27.07.2024, контролюючий орган має право анулювати ліцензію лише у разі несплати чергових платежів протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому набрав чинності цей Закон. Водночас вказував, що позивачем сплачено усі платежі за ліцензією № 14110414202100108 терміном дії з 09.04.2021 до 09.04.2026 на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за 2021-2024 роки.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.07.2025, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026, позов задоволено.
Постановляючи такі рішення суди виходили з того, що підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження стала несплата позивачем чергового платежу за ліцензію з посиланням на пункт 6 Розділу XIII Перехідних положень Закону № 3817-ІХ, який встановлює строки внесення плати за ліцензію для суб`єктів господарювання, які не сплатили чергові платежі. Разом з тим суди, встановивши відсутність заборгованості у позивача зі сплати за ліцензію, дійшли висновку про відсутність у відповідача підстав для анулювання ліцензії ТОВ «Баштанка» та відповідно про протиправність оскаржуваного розпорядження відповідача.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів ГУ ДПС у Миколаївській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення судів та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано приписи пункту 6 розділу ХІІІ Закону України від 18.06.2024 № 3817-ІХ, відповідно до яких суб`єкт господарювання зобов`язаний протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому набрав чинності цей Закон, сплатити не сплачені протягом зазначеного періоду чергові платежі за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності. Вказує, що суб`єкту господарювання необхідно було до 01.11.2024 звернутись до відповідача із заявою про внесення чергового платежу за ліцензію до якої додати копії платіжних інструкцій, які підтверджують сплату таких платежів, однак позивач із такою заявою не звертався. З огляду на викладене наголошує на правомірності оскаржуваного розпорядження відповідача.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 09.04.2021 ГУ ДПС у Миколаївській області видано ТОВ «Баштанка» ліцензію № 14110414202100108 на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), терміном дії з 09.04.2021 до 09.04.2026.
Розпорядженням ГУ ДПС у Миколаївській області № 195-рл від 01.11.2024 вказану ліцензію анульовано у зв`язку з несплатою чергового платежу за ліцензію.
Вважаючи таке розпорядження відповідача протиправним позивач звернувся до суду з цим позовом.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України до 27.07.2024 визначались Законом України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 481/95-ВР).
Відповідно до статті 1 Закону № 481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.
Положеннями статті 15 Закону № 481/95-ВР визначено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.
Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.
Плата за ліцензії справляється органом, що видає ліцензії, у розмірах, встановлених цим Законом, і зараховується до місцевих бюджетів.
Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі, зокрема, несплати чергового платежу за ліцензію.
Сервисы для юристов